Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

Замість пролога.

Взагалі-то за підсумками минулого сезону мною планувався цикл статей, присвячений ситуації, що склалася в обласному, бердичівському футболі, але завдяки нашим законотворцям катастрофічно зменшилась кількість вільного часу, тому обмежуся цією статтею, адже деякі минулорічні події і досі не втрачають актуальність, а деякі, з плином часу, отримали нові подробиці…

Початок 2011-го ознаменувався боротьбою в «верхівці» обласного футболу, яка досить значною мірою вплинула на весь футбольний сезон в області.

Одразу підкреслю, що все нижче написане мною є суто моєю суб’єктивною думкою, а уся наведена інформація отримана з відкритих джерел.

Отже, в січні минулого року групою представників футбольних клубів області, невдоволених керівництвом тодішнього очільника Житомирської обласної федерації футболу п. Чернявського (найбільше невдоволення викликала позиція голови ЖОФФ щодо недовіри голові Федерації футболу України п. Суркісу) були скликані збори, що отримали назву «позачергова конференція ЖОФФ», на якій з посади голови обласної федерації було усунуто п. Чернявського, а головою ЖОФФ було обрано президента житомирського СК «Легіон» п. Коцюбка, який одразу ж висловив свою лояльність діючому президенту ФФУ, а, отже, негайно отримав підтримку цієї організації. Головними ініціаторами зборів були власне п. Коцюбко та президент новоград-волинського «Звягеля-750» п. Гордійчук, якого було обрано першим заступником «голови» ЖОФФ.

Зупинюся на «делегації» Бердичівського району, яка була присутня на «конференції». Бердичівський район представляв тодішній голова Бердичівської районної федерації футболу і президент неіснуючого нині СФК «Арсенал» с. Скраглівка Бердичівського району п. Баранов, який одноособово (!!!) призначив себе делегатом на цю «конференцію». Чи був присутній на «конференції» другий делегат від Бердичівщини наразі досі невідомо, за деякою інформацією ним був також одноособово (!!!) призначений п. Барановим колишній гравець ФК «Бердичів» Ю. Жула. Місто Бердичів на «конференції» представлено не було (хоча, кажуть, його мандати голосували), представників обласної виконавчої влади на зібранні помічено не було.

Натомість в березні, за участі обласної влади, було проведено альтернативну звітно-виборчу конференцію ЖОФФ, на якій п. Чернявського заступив п. Опанащук, який продовжив політику Чернявського щодо чинного керівництва ФФУ, а отже на будь-яке його сприяння годі й було розраховувати. Одразу інтернетом поширилась інформація, що делегати (кажуть, серед них були навіть голови райдержадміністрацій) на конференцію ледь не призначались начальником облспортуправління п. Гулою. Знову зупинюся на делегації Бердичівського району. Делегати на цю конференцію обирались відкритим голосуванням на конференції районної федерації футболу (щоправда, за відсутності її голови п. Баранова), на якій було присутньо близько 40 делегатів, в т. ч. майже всі представники команд-учасників відродженого чемпіонату Бердичівського району з футболу, з-поміж 5 кандидатів. За підсумками голосування делегатами на обласну конференцію було обрано голову районного ФСТ «Колос» і вчителя фізкультури однієї зі шкіл району. То про яке втручання районної чи, тим більше, обласної влади в обрання кандидатів тут можна говорити, коли жоден (!!!) з представників виконавчої влади району не був присутній на цій конференції? Делегати на обласну конференцію були обрані відповідно до статутних документів районної та обласної федерацій футболу. Про обрання присутніх на конференції делегатів від міста Бердичева, як і від інших райцентрів області, інформацією не володію.

Не знаю, які там документи про легітимність «січневої конференції» представляють юристи Коцюбка представникам ФФУ та в суді, зокрема, по делегатам від Бердичівського району… А, зовсім забув, печатка БРФФ, мабуть, досі в п. Баранова, отже, будь-який протокол можна легко «склєпати»…

Та досить про легітимність. Краще звернімо увагу на діяльність «січневої федерації» під керівництвом п. Коцюбка. Найпершим турніром під її егідою мав стати кубок області. За браком часу (та й через лінь і небажання), не вдаватимусь в подробиці скільки команд стартувало в ньому, скільки знялося під час його проведення, а виграв «кубок» (хто б сумнівався) житомирський «Легіон».

Більш важливим турніром вважається чемпіонат області, тому зупинюся на ньому детальніше. Зізнаюся, під час проведення не особливо слідкував за ним; ніби стартувало п’ять (!!!) команд, але «Звягель-750», який, нагадаю, очолює перший заступник «коцюбко-ЖОФФ», з невідомих причин провів лише два матчі і, мабуть, через це був виключений зі складу учасників змагань. За скудною інформацією сайту «коцюбко-ЖОФФ», в чемпіонаті відбулось ВІСІМ (!!!) матчів, причому бронзовий (!) призер «чемпіонату» ФК «Лугини» провів ніби лише два (!!!) матчі (менше 50% від усіх зіграних), не вигравши жодного з них. Запитання до функціонерів «коцюбко-ЖОФФ»: а чому ФК «Лугини», аналогічно «Звягелю» не було виключено зі складу учасників чемпіонату? Яка вже різниця три чи чотири учасники будуть в турнірній таблиці чемпіонату? :D  Мєгачемпіонат також виграв «Легіон» (знову, хтось сумнівався?), який, до речі, має переважне представництво у виконавчих органах «коцюбко-ЖОФФ». Друге запитання до функціонерів «коцюбко-ЖОФФ»: а де ж команди інших представників виконавчих органів «коцюбко-ЖОФФ» п. Ткача (голови Житомирської МФФ), п. Янчевського (голови Коростишівської РФФ), п. Подраного (екс-тренера житомирського «Арсеналу»), п. Баранова (першого заступника голови Бердичівської РФФ та власника СФК «Арсенал»), п. Коронського (голови Овруцької РФФ), п. Хошабо (екс-президента коростенського «Хіммашу»), п. Гвоздя (представника ФК «Полісся» Городниця Новоград-Волинського району)? Чому деякі з них грають в змаганнях «опанащук-ЖОФФ».

Якби не патологічне прагнення деяких керівників футбольних клубів області до участі в розіграші аматорського кубку і чемпіонаті України, яке минулого року, окрім ганьби, їм нічого не принесло, і яке можливе, з наведених вище причин, лише за згоди п. Коцюбка, то, впевнений, «коцюбко-ЖОФФ» не назбирала б для участі в своєму чемпіонаті і трьох команд.

Але досить про «нєдочемпіонат»; хотілося б зупинитися на темі, про яку принаймні я не бачив згадки ні в друкованих, ні в електронних ЗМІ. Мало хто знає, що в області ОФІЦІЙНО (!!!) зареєстровано 2 обласних федерації футболу: перша: Житомирська обласна спортивна громадська організація «Житомирська обласна федерація футболу» (юридична адреса: м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 18; керівник: Опанащук Ю. Я.), яка діє близько двадцяти років і з якою наразі підписано угоду про співпрацю з облдержадміністрацією, і друга: Житомирська обласна спортивна громадська організація «Федерація футболу Житомирської області» (юридична адреса: м. Житомир, пров. Кам’яний узвіз, 10; керівник: Коцюбко О. П.), яка зареєстрована (УВАГА!!!) 21 квітня 2011 року. В зв’язку з цим незрозумілим для мене є наступне. Коли ж відбулись установчі збори ЖОСГО «ФФЖО»? Персональний склад керівних органів «коцюбко-федерації», який розміщено на її сайті і який було обрано на минулорічних січневих зборах є керівним складом ЖОСГО «ЖОФФ» чи ЖОСГО «ФФЖО»? Якщо другої, то коли і на підставі чого його було сформовано? І найголовніше запитання. Якщо в області юридично зареєстровано дві обласні федерації футболу, в чому суть позову федерації Коцюбка до федерації Опанащука (чи особисто п. Коцюбка до п. Опанащука; не знаю як в них там ведеться)? Коцюбко що, хоче печатку «опанащукової-ЖОФФ», офіс на стадіоні та ключі від «Міцубіші»? А куди ж в разі задоволення позову п. Коцюбко подіне свою федерацію і печатку, якщо така існує?

Найоптимальнішим варіантом в ситуації, що склалася, вбачаю проведення об’єднавчої звітно-виборчої конференції ЖОФФ під наглядом провідних юристів ФФУ, на якій могли б висунути свої кандидатури і п. Коцюбко і п. Опанащук. А може і хтось третій? Але для цього обом зазначеним панам перед проведенням такої конференції здалося б за власним бажанням піти з посади керівників своїх федерацій, що є, на жаль, малоймовірним. А який би чемпіонат в нас міг би бути, якби до вісімки чемпіонату Опанащука (ФК «Бараші», ФК «Бердичів», «Арсенал» Житомир, СК «Коростень», «Авангард» Новоград-Волинський, «Зоря-Енергія» Романів, ФК «Радомишль», ЖДЮСШ Житомир) додати малинський «Металург» і житомирський «Легіон» з чемпіонату Коцюбка, а також кращі команди з першості Опанащука – «Тетерів» Чуднів і «Полісся» Городниця. Цукерка!

Так чи інакше, думаю, що після Fuck-off-euro-2012 п. Суркіс перебереться допомагати п. Платіні, звільнивши під тиском «данєцьких» посаду голови ФФУ, тоді непереливки прийдеться і п. Коцюбку, цікавість якого до розвитку обласного футболу, після відвідин в ложі матчів єврочемпіонату, наближатиметься до нуля. Але і зараз вона знаходиться недалеко від нього. З інформації, яку розміщено на сайті «коцюбко-ЖОФФ», і яка, я так розумію, прозвучала як звіт голови ОФФ на виконкомі «коцюбко-ЖОФФ», видно, що уся діяльність «федерації» зводиться до роздачі різноманітних грамот і подарунків, отриманих від ФФУ, і написання листів в різні органи влади, які залишаються без розгляду. Зокрема, в лютому п. Коцюбком розіслано листи з ініціативами святкування 100-річчя житомирського футболу, відновлення розіграшу кубка і чемпіонату Житомира, влаштування фан-зони в Житомирі до Євро-2012 та встановлення пам’ятника (?) 100-річчю житомирського футболу тощо. Ну і всі витрати, звісно, покладаються на бюджет. Супердії, нічого не скажеш…

Отже, після Євро надалі обласним футболом керуватиме п. Опанащук чи інша наближена до влади особа… Так було завжди. І так буде доти, доки переважна більшість обласних аматорських команд фінансуватиметься з місцевих бюджетів. Нікуди від цього не дінешся…

Але повернімося від «високих матерій» до нашого бердичівського футболу. Минулорічний виступ ФК «Бердичів» можна охарактеризувати фразою: «Танцювали, танцювали і не відкланялись…». Попри відносно вдалий виступ в кубку області і друге місце в чемпіонаті, кінцівка сезону вийшла відверто «змазаною» і залишила неприємне відчуття серед фанатів. Зупинюся на цьому більш детально.

Як відомо, останній матч сезону ФК «Бердичів» мав проводити з на той час майже чемпіоном ФК «Бараші» в Ємільчине. Перед матчем по телебаченню керівник і головний тренер ФК «Бердичів» виражав сумніви щодо доцільності поїздки в Ємільчине. Але вирішили їхати. Перед матчем з клубних джерел я отримав інформацію: «Приїжджай в Ємільчине – побачиш нічию». Поїхав. З надією на перемогу. Трапилась нічия.

Вчергове після гри, керівництво клубу погодилося забрати двох фанів в Бердичів. В дорозі особисто я хотів з’ясувати перспективи клубу на наступний сезон, плани його керівництва. Не секрет, що минулий чемпіонат бердичівляни догравали 12-13 польовими гравцями, тому вважав слушною свою пропозицію залучити в сезоні-2012 до складу команди досвідчених бердичівлян (Зеленцова, Грошева, Черниша і інших). Це викликало негативну реакцію з боку Лисюка (вже всі звикли, що існує дві думки: Леонідовича і неправильна) і з боку команди. Так вже повелося в бердичівському футболі: поодинці гравці бідкаються на своє важке життя і на тренера-тирана, а збираючись вкупу різко змінюють свою думку. А найприкрішим є те, що наразі дехто з супротивників Зеленцова відверто відмовився від пропозиції грати під його керівництвом, а дехто – ніби й погодився (сезон покаже). Хоча, заради справедливості, і деякі фани не погодились з моєю думкою щодо комплектування команди: мовляв, і Лобановським більшість гравців була незадоволена. Згоден. Але в Лобановського був вибір щонайменше в сорок гравців плюс вся Україна, то й він і міг себе вести подібним чином, а в нас же на кінець сезону залишилось 12-13 гравців за відсутності вибору…

Так от, під час цієї невеликої суперечки я висловив сумнів щодо чесності отриманої в Ємільчиному нічиєї. Ну не міг я повірити, що Вакула з «убойної» позиції не може влучити в порожні ворота, а Креденцер, виходячи з центра поля (!) віч-на-віч з воротарем не може його обіграти! Але не лише це викликало підозри. Існує інформація, що 2010 року ФК «Бердичів» в Новограді за ініціативою нарциса ВВГ ЗДАВАВ матч чемпіонату «Звягелю-750» (нагадаю, завершився з рахунком 5:0 на користь новоградців). І Лисюк про це знав. Також з полеміки в інтернеті я дізнався, що команда ДЮСШ-92 Бердичів (тренер – Лисюк) здавала матч в першій лізі ДЮФЛУ команді СДЮШОР-92 Житомир, яка на всіх «парах» летіла у вищу лігу ДЮФЛУ. А те, що відбулося два рази вже є тенденцією…

Що тут почалося! Виявилося, що місцевих футбольних зірок дуже обурює їх критика в інтернеті, що вони дуже незадоволені фанівською підтримкою і так далі («…от, якби вас було на виїздах не двоє-троє, а хоча б тридцять…»/с/). Радив би деяким футболістам подивитися документальні фільми про український фан-рух. Останній з них я бачив в ефірі «5 каналу». Так от, в цьому фільми справжні зірки футболу Лужний, Ребров, Михалик розповідають, що вони грають виключно для фанів і з великою повагою відносяться до тих, хто підтримує команду на виїзних іграх. Чи ці прізвища для деяких бердичівських футболістів не авторитет? Нещодавно читав вислів п. Волобуєва (багаторічного тренера алчевської «Сталі»; зараз працює в структурі цього клубу) щодо переносу домашніх ігор «Сталі» з Алчевська в зв’язку з поганими погодніми умовами і незадовільною якістю газону: «Навіть якщо на матч прийде хоч один вболівальник – команда гратиме для нього». Досі вважав неможливими в Бердичеві ситуації, які двічі на моїх очах траплялася в тому ж таки Новограді: в першій, один з вболівальників влучає в свого  ж гравця своїм кедом, а гравець навзаєм під час гри лізе з ним в бійку, а в другій (в минулому сезоні), гравець «Авангарду» під час гри посилає представника фан-сектора на… подалі. Натомість бачу: «неможливого немає»/с/.

Щодо критики в інтернеті. Хіба хтось критикував команду за програний кубковий матч в Коростені, коли видно було, що кожний гравець б’ється на полі? А як можна не критикувати "дураковаляніє»/с/ в Радомишлі, коли жодний з гравців не зіграв на своєму рівні?

І ще про інтернет. Саме після жорсткої полеміки після матчу ФК «Бараші» - ФК «Бердичів», в якій, прошу замітити не брали участь близькі до барашівського клубу люди, тим самим дотично підтвердивши мої підозри щодо домовленого результату матчу, лихо сталося з Неофіційним сайтом ФК «Бердичів». Особисто я не вірю в хакерські атаки на нього, а тим більше в замовлення таких атак Зеленцовим або Подгарчуком через розміщену на сайті критику на них. Вважаю це повною маячнею. Більше схиляюсь до «витівок» адміна, адже він неодноразово погрожував «знести» сайт за тих чи інших обставин. Знаючи дружні відносини і повагу адміна до Лисюка, після його фактичного відсторонення від керівництва ФК «Бердичів», судячи з усього, такі обставини настали. Що ж, шкода найстаршого і найцікавішого для мене ФУТБОЛЬНОГО сайту області, який був частиною мого життя. «Бердичів спортивний» - це вже не те, хоча, якщо адмін виявить ініціативу, я і надалі продовжуватиму традиції, започатковані на сайті ФК «Бердичів» (конкурс прогнозів, нагородження найкращого гравця року тощо). Радує, що і на інших сайтах області через різні причини також виникло відносне затишшя (для прикладу, на сайті вболівальників «Авангарду» Новоград-Волинський навіть не з’явилась інформації про їх товариський матч з романівською "Зорею», спершу вона з’явилась на сайті «Звягеля»). Тут окремо виділяється сайт «Футбол в Житомирі», який намагається і в міжсезонні віднаходити хоч якісь новини. Прикольною є відсутність на цьому сайті посилань на бердичівські спортивні сайти. Якщо rozdum думає, що він цим когось образив, така відсутність особисто для мене є позитивом і джерелом натхнення. J

Але досить лірики. Виникає запитання: яка ж вигода ФК «Бараші» «відкатати» нічию з ФК «Бердичів» в домашньому матчі, коли вони і без того були вже майже чемпіони? Нагадаю тодішню ситуацію. «Барашам» залишалося зіграти два матчі в чемпіонаті: з «Бердичевом» і житомирським «Арсеналом» вдома. Зважаючи на ситуацію в «Арсеналі», ніхто не міг дати гарантію, що він добереться до Ємільчиного, а там вже було заплановане грандіозне святкування першого чемпіонства «Барашів». А яке ж чемпіонство без, власне, футболу? Так, п’янка… От і виник варіант з ФК «Бердичів», який, мабуть, погодився не псувати поразкою господарям свято. Нічия всіх влаштувала. Не думайте, я не говорю про якісь матеріальні вигоди для Лисюка або гравців команди від нічиєї. Може, «Бараші» банально заправили бердичівський автобус. Але гравцям і тренеру слід розуміти, що для фана 0:5 в боротьбі, краще ніж 5:0 за домовленістю.

…І ось перед стартом кубка області-2012 ніби виник випадковий варіант працевлаштування І. Лисюка в Ємільчиному… Що ж, щиро бажаю удачі (тільки не в грі з ФК «Бердичів»)…

Як би там не було, вважав і вважаю політику І. Лисюка щодо подальшого існування ФК «Бердичів» на базі залишків команди ДЮСШ-92 з залученням до неї гравців 94-го і 95-го року безперспективною. Для «серединки» турнірної таблиці, звісно, цього достатньо, але якщо є намір щось вигравати, треба вертати ветеранів в команду (дуже вже багато їх виявилося незадоволеними тренерськими методами Лисюка) та посилюватися кількома «легіонерами» з інших міст. Так всі роблять. …А тим часом цьогорічне бюджетне фінансування ФК «Бердичів» зменшилося майже вдвічі.

Поки радує одне, жодний з представників руху S.W.S. не брав участь і не має відношення до цьогорічних змін, які сталися в структурі і керівництві ФК «Бердичів». Щось не було можливості, часу і, відверто кажучи, особливого бажання. Хоча фанати завжди брали активну участь в долі ФК «Бердичів», опосередковано сприяючи збільшенню фінансування на його функціонування, поліпшенню умов для його гравців, повернення декого з них до складу команди, натомість вимагаючи лише чесності і бажання перемогти в кожному матчі.

P. S. В когось може скластись враження, що я ярий прихильник «опанащук-ЖОФФ» і нового керівництва ФК «Бердичів». Зовсім ні; намагаюсь бути нейтральним. Я не в захваті від минулорічного знову ж таки «паперового срібла» ФК «Бердичів», численних переносів матчів, на які зовсім не впливає федерація (не нормально, що чемпіон визначається тоді, коли решта команд чемпіонату вже припинили боротьбу, а суперники САМІ домовляються про дату проведення матчу), незліченних «замазувань» в протоколах матчів (навіть в ФК «Бердичів була ситуація, коли його провідний гравець отримав третє попередження, яке не було зафіксовано суддею в протоколі, аби він не пропускав наступний важливий матч) та іншого неподобства, яке існує в «опанащук-ЖОФФ». Я – за справедливість. І хоч її зовсім мало в чемпіонаті Опанащука, про чемпіонат Коцюбка взагалі слід промовчати. Це ж пародія… Ну, а від керівництва ФК «Бердичів» я завжди вимагатиму чесності, боротьби та високих результатів

 Джон