Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

17 травня 2008 року, 16.30

м. Бердичів, стадіон «Прогрес»

Глядачі: 300 чоловік

 

Суддя: Юрій Горащук (м. Житомир)

 

ФК «Бердичів»: 1. Ілля Гончаров (12. Сергій Іськов) – 2. Юрій Денисенко, 3. Дмитро Худинець, 14. Сергій Перегуда, 17. Віктор Карабан – 15. Олександр Бондар(16. Максим Кармазін), 12. Ігор Василишин(20. Ярослав Блоцький), 5. Ігор Шумило (К), 8. Віталій Подгорський(11. Іван Самсонюк), 9. Михайло Левчук(7. Ярослав Грабець), 19. Павло Паршин.

Запасні: 6. Акоб Аветісян, 10. Сергій Маракулін.

 

Гол: Ярослав Блоцький, 49 хв.

 

Попередження: Віктор Карабан.

 

Нарешті! Початок Чемпіонату і перший домашній матч в Бердичеві! Невже це сталося в цьому житті? Не віриться. Перерви між ігровими сезонами по півроку – це страшенно нестерпно!

 

Матч розпочався із запізненням на півгодини. Були відсутні гості. Побоювалися, що взагалі не приїдуть. Та невдовзі на полі з’явилися гравці у футболках англійського «Челсі», і напруга зникла.

 

Команди розпочали активно. Атакували і бердичівляни, і новоградці. В останніх виходило навіть краще. Вдавалося швидко переходити центр поля. В одному з моментів, хвилині на десятій, нападник гостей, якому зробили закидання на хід обійшов на швидкості захисника господарів і вийшов віч-на-віч із воротарем. Здавалося, гол неминучий. Та сімнадцятирічний Ілля Гончаров, якому довірили місце в основі, без вагань кинувся у ноги нападника і врятував свою команду. При цьому сам зазнав пошкодження. За кілька хвилин під оплески глядачів він залишив поле. Як було видно, тримався за руку і за стегно. Сподіваюся, все обійдеться. І в наступному матчі ми побачимо його у складі ФК «Бердичів». Іллю замінив Сергій Іськов і гра продовжилася. Бердичівляни у відповідь заграли більш агресивно і не давали гостям подібних можливостей до кінця поєдинку. Господарі непогано комбінували, однак в завершальній стадії бракувало влучності і зібраності. Кілька моментів змарнував Левчук, якого партнери виводили на ударні позиції. Та або удар йшов невідомо куди, або Михайло намагався обіграти пів команди суперника, що звичайно йому не вдавалося. Проте один постріл міг стати влучним. В одній з атак Левчуку скинули м’яч під удар по центру в метрах двадцяти від воріт. Та воротар гостей, витягнувшись, як струна, відбив шкіряного. Після цього завзяття у команд вичерпалося і до перерви гра була млявою та малоцікавою. Можливо, спека? Чи це не зіграність? Лише зрідка, коли Ігор Шумило, бачачи, що у партнерів в атаці нічого не виходить, брав м’яча у ноги і йшов крізь захисні редути. От тоді було на що глянути! Йому вдавалося обіграти по кілька чоловік підряд та проходити по пів поля повз суперників, немов ті статуї стоячі! Та бракувало підтримки для завершення цих чудових індивідуальних дій...

 

На другу половину зустрічі бердичівляни дещо змінили свою побудову гри: Шумило перейшов у напад, а «зірка» Павло Паршин відтягнувся у середину поля. Пішли і заміни. Місце досвідчених почала займати молодь. І це принесло позитивний результат! Стрімкий прохід лівим флангом, передача в центр і юний Ярослав Блоцький, який тільки-но вийшов на поле, своїм першим (!) дотиком м’яча у грі з льоту влучно пробив у дальній кут! ГООООЛ! Перший ГОЛ вдома! Перший ГОЛ в Чемпіонаті! Та ще й КРАСЕНЬ-ГОЛ! Трибуни святкували довго. А гра, тим часом, знову зосередилася у центрі. Хоча це можна пояснити і силою суперників, зокрема, «Зв’ягеля-750». Як-не-як, а підсилення у вигляді чотирьох колишніх «хіммашівців» додало команді, якщо не гостроти, то, принаймні, бойового запалу і надійності. В центрі керував «свій» капітан Дмитро Горбаченко, відпрацьовув у захисті житомирянин Руслан Соболевський. До речі, Руслан має гарне почуття гумору. Йому завжди, коли він приїжджав у Бердичів у складі коростенців, діставалося «на горіхи» від фанів ФК «Бердичів». Але на початку поєдинку він підійшов до Південно-Західної Трибуни і … піднятою догори рукою та із широкою усмішкою на обличчі привітався із фанатами. Гарний жест з його сторони, який оцінили вболівальники, але яких це не зупинило і в цьому поєдинку від жартів у сторону Руслана протягом усього поєдинку. :) Сподобалися своїми вдалими діями 9 та 16 номери гостей. А от Перін, крім помаранчевих бутс , нічим не вразив. Бердичівляни час від часу створювали небезпечні ситуації біля воріт новоградців, однак другий м’яч їм забити не судилося. Хоча непоганий момент мав і вінничанин Олександр Бондар. Знову, як і в ситуації з голом, атака лівим флангом,пас у центр, але прийом передачі на це раз перед лінією штрафного майданчика, удар і … м’яч просвистів в сантиметрах двадцять над поперечкою.

 

Загалом гра залишила приємне враження. Так, не яскрава. Але ФК «Бердичів», вболівальники пересвідчилися, може грати. У повному розумінні цього слова. Лиш краще потрібно відпрацьовувати в обороні. Занадто часто там з’являлися «дірки» і «коридори». А «Зв’ягель-750», гадаю, побореться за місце в першій половині турнірної таблиці.

 

Після Сказаного.
1. До матчу Крицею було підготовлено програмку накладом 50 екземплярів, які за символічну плату усі «розійшлися». Приємно, що люди у нас справді цікавляться футболом.

2. Команду активно підтримувало біля 17 фанів. Кількість «сидячих» і любителів насіння зменшується.

3. Перший гол удома та в Чемпіонаті відсвяткували 4 «вогниками». Вперше одночасно палили таку кількість. Ростемо. :)
4. На матчі був присутній один з наших «професіоналів» А. Козлюк.