Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

02 серпня 2008 року, 16.00

смт. Романів, стадіон "Зоря"

Глядачі: 250 чоловік

 

ФК "Бердичів-2": 23. Панасюк Тарас(К), 3. Лозовий Артем(17. Костенко Євген), 12. Козачук Євген, 5. Іванкевич Констянтин, 12. Юрченко Артем, 6. Малашин Максим, 14. Коломієць Дмитро (22. Мкртчан Артем), 10. Романюк Андрій, 4. Шумило Ігор(8. Михайленко Віталій), 15. Вакула Дмитро.

Запасні: 18. Острожинський Віталій, 7. Майданюк Олександр, 9. Іськов Віталій.

 

Розпочну з усього за порядком. Після провальних ігор «основної» (навмисно взяв в лапки) команди серед вболівальників, що причисляють себе до S. W. S., все більше прихильників набирала ідея підтримати і ФК «Бердичів-2». Підтримка (власне і підтримкою це було назвати важко) розпочалася з простої присутності поодиноких фанів на Південно-західній трибуні і таких же поодиноких вигуків. Тим не менше, навіть за таку «підтримку» уся(!) команда після матчів дякувала фанам (така подяка в першої команди ФК «Бердичів» є рідкістю), що, безумовно, вплинуло на подальший рівень підтримки. І ось уже «на домашках» команду активно підтримувало 10-15 фанів. Слід зауважити, що така підтримка дублерів навіть серед команд вищої ліги чемпіонату України є рідкістю. 
Після ряду ігор виникла думка підтримати молодь і на одному з виїзних матчів. І ось «намалювався» достойний суперник – романівська «Зоря-Енергія», яка перебуває на провідних ролях в першій обласній лізі. Також, думаю, на поїздку вплинула перерва в чемпіонаті області, а також відносно невелика відстань (62 км) до Романова.
 
І ось вчора молодь машиною, а олдові «собакою» (вирішили згадати молодість ) вирушили до Романова. Навівши попередньо довідки, з’ясувалося, що «собакою» їхати треба до Разіно, а там повинно бути «нємєряно» таксі і маршруток. Уявіть наше ох…є, коли жодного транспортного засобу на станції не спостерігалося, а з електрички з нами вийшов лише один мужичок. Врешті-решт чоловік, якому також потрібно було в Романів, уїхав туди на попутньому мопеді(!!!) , а ми залишились на безлюдній трасі. Слід подякувати молодому крилу S. W. S., які не покинули нас напризволяще, а виїхали з Романова за нами машиною. 
Містечко Романів виявилося типовим представником районних центрів поліської глушини. Убогі магазинчики і купи сміття на вулицях. Цікаво, що в Романові ціна на бердичівське пиво прирівняна до ціни на «Оболонь» і складає 2,80 грн.. Приємно вразив охайний стадіон «Зоря», за словами знаючих людей, найкращий в першій лізі області. Погіршили враження лише лавки, які чомусь були зроблені під кутом, тому на них неможливо було стояти. Такого я ще не бачив.
 
По грі. Законним підсумком її була б нічия. В першому таймі – цілковита ігрова і територіальна перевага гостей, що вилилося в декілька голевих моментів. Зокрема, двічі віч-на-віч з воротарем виходив Вакула, але двічі схибив. Взагалі неодноразово зазначалося, що з 10 стовідсоткових моментів вищезгаданий гравець реалізовує 2-3. Мабуть тому, за теорією імовірності, з двох моментів в цьому матчі він не реалізував жодного. Сподобались небезпечні штрафні удари у виконанні того ж Вакули, Шумила і гравця під № 5 (на жаль, не знаю прізвища). 
Не знаю, що сталося у перерві, але другий тайм був дзеркальним відображення першого: ігровою перевагою володіли господарі. Правда, в одному епізоді, після красивого удару через себе, гості ледь не вийшли вперед: повз ворота. Сподобались дії дев’ятого номера романівців. Від досить часто брав гру на себе, небезпечно атакував. В декількох епізодах команду виручив Тарас Панасюк. Але приблизно на 70 хв. і він був безсилий, коли романівці реалізували вихід віч-на-віч. Треба було бачити радість трибун, вища ліга чемпіонату України відпочиває. На таку бурхливу реакцію, вважаю, вплинула наша активна підтримка під час усього матчу.
 
Тепер власне по саппорту. Як для першої ліги, то п’ять з мінусом, як для вищої – чотири. Багато стрічок, шкода, що файєр не було нагоди запалити. Постійні різноманітні заряди, які підтримували усі бердичівські фани. Деякі правда деяких не знали, але де ж вчитися, якщо не на таких матчах? Усім хто був – респект. Порадував місцевий Парамон, явно з довідкою 7-Б та ще й в стані сп’яніння, а також посміхнули неадеквати по 13-15 років, які переконливо доказували нам (дядькам), що ми з Романова спокійно не поїдемо (чомусь пригадався їх ровісник, утворювач сайтів з Коростеня). А так, взагалі, доброзичлива публіка. Єдине, що не сподобалось глядачам: «… ми Романів обійдем…». Проте бурхливу позитивну реакцію викликало «Жовто-блакитні…». «А ну-ка, давай-ка, уё…й отсюда!» чомусь залишилось без реакції. 
Під кінець матчу почалася сильна злива, місцева публіка швидко порозходилась, тому поїхали з Романова ми без пригод.

P. S.
1. На матчі активно підтримували команду 8 бердичівських фанів. 
2. На полі був присутній четвертий "неофіційний" суддя - І. Шумило. У спірних моментах суддя матчу (Карась) досить-таки часто прислухався до думки Ігоря.  
3. На матчі був присутній президент (сподіваюсь, ще поки президент) ФК «Бердичів» п. Борецький. Незважаючи на зливу, він навіть не поцікавився у фанатів чим вони збираються добиратися додому, а поїхав сам на авто додому. Ні, я не кажу, що він повинен нас везти в Бердичів, але ж і людські якості теж повинні бути присутніми. Дякуючи І. Лисюку та Амбалу, не залишились ми в Романові. 
3. На афіші було вказано, що Романів приймає ФК «Бердичів» (без додатку «-2»), тому усі місцеві прихильники футболу вважали, що це наша основна команда, і дивувалися невже в Бердичеві зовсім немає гравців, що грають самі діти. Про «успіхи» нашої першої команди ми скромно промовчали. 

Джон,