Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

ФК "Бердичів" 0:1 (0:0) "Шкіряник" (Бердичів)

30 червня 2013 року, 15.20
м. Бердичів, Центральний міський стадіон
Глядачі: 1700 чоловік

Гол: Дмитро Вакула

Довгоочікуване відкриття стадіону затягнулося на роки. Хоча поле зробили 3 роки назад, а південну трибуну - 2 роки тому. Що ще потрібно для футболу? І от нарешті ФК "Бердичів" вперше з 2008 мав вийти на газон колишнього "Прогресу". Готувалися до повернення на рідну південно-західну трибуну, що дала назву фанам ФК "Бердичів", і ми. Замовили банер - великий (1,5 * 1,5 м) герб клубу із завойованими медалями і Кубком, діставали піро і роздумували над текстовиками. Те, що суперником буде інша новостворена бердичівська команда, а також "скандальні" перебіжки гравців зі стану ФК до "багатого спонсора" уже навіть цього року, ще більше підігрівало інтерес до поєдинку. Байдужої до цієї події людини у місті, мабуть, не було. А тому трибуни на 2200 чоловік були заповненні майже вщерть. А ще безліч людей по периметру стадіону. До гри і в перерві лунала музика, оголошувалися склади. Зі вступним словом виступили міський голова, який з якогось дива посередині промови перейшов на російську, голова обласної федерації. Зробили перший символічний удар. Принаймні, з 2006 такого свята футболу Бердичів не знав.

Фани ж вирішили підбадьорити своїх гравців та нагадати, який клуб головний у місті, й хто справжній господар стадіону. І підготували текстовик жовтим по синьому "НАМ ІМ'Я", його доповнював герб клубу і український прапор із надписом "БЕРДИЧІВ". Таким чином, передня банерна лінія складала вислів "НАМ ІМ'Я - ФК "БЕРДИЧІВ" БЕРДИЧІВ", а здалеку просто - "НАМ ІМ'Я - "БЕРДИЧІВ". Ззаду на висоті красувалися малий синьо-зелено-жовтий прапор Бердичева з гербом міста, більший український прапор із кельтським хрестом і надписом FCBB на фоні силуета міста із фортецею, зелено-жовті "SOUTH-WEST SIDE",  "РАЗОМ ІЗ КОМАНДОЮ з 2006", прапор УПА. А на самому секторі розгорнули виликий (3 * 5 м) синьо-зелено-жовтий прапор міста, по кутам якого після свистка запалили "блискавки" і виконали гімн України. Склад Південно-Західної Трибуни у цей день справді "і живі, і мертві, і ненароджені". Були і новенькі, і ті, кого не бачив кілька років. Підходили, відходили, але біля 20 чоловік постійно. Звук у першій половині гри - надзвичайний! Заряджали і слухали луну навпроти. З тих, хто приєднувався у ході гри, жартували, що прибігли на звук. :) Як ніколи, підтримували своїх гравців зарядами їх прізвищ.

Сама гра була напружена. Ніхто не хотів поступатися. В першій половині краще виглядали гравці ФК "Бердичів". Виконували кілька небезпечних штрафних. Одного разу після перехоплення Литвиновський міг запускати у відрив і вихід віч-на-віч або "2 в 1" когось із наших на лівому фланзі. Але почав сам тягнути м'яча і зрештою втратив його. Суперник спромігся на удар з правого кута - м'яч пролетів недалеко від стійки. І раз чи два Кравчук був перший на м'ячі.

В другій половині фани також підбадьорили й суперника. Вислів "НАМ ІМ'Я - "БЕРДИЧІВ" доповнив текстовик "А ВИ НАВІЩО?". Звук трохи слабший, як спочатку. Сонце, втома, спрага давали про себе знати. Щодо гри, то вже свіжішими виглядали суперники. В одному з епізодів обрізку перед власним майданчиком героїчно врятував Кравчук. А вийти уперед могли саме футболіти "Бердичева". Простріл зліва, рикошет від захисника і м'яч летить у сітку, але не за такої траєкторії, щоб воротар його не дістав. Грубо грали обидві команди, і карток у грі вистачало. До того ж, шкіряники ще й дозволяли собі словесні і навіть фізичні випади і на адресу гравців ФК, і на адресу суддів, за що неодноразово могли бути покарані. Але суддя чомусь мовчав. Натомість показав дві жовті і вигнав з поля Данилевича. В подібних випадках раніше головний не завжди показував картки, порушення в центрі не виглядало грубим. Але, гадаю, більше зіграла слава Сергія. В більшості шкіряники забігали ще завзятіше, але нічого, крім удару після кутового не створили. Гра, мабуть, так би і добігла свого кінця. Але ... йде закид у штрафний, біля м'яча Шумило і розводить руками, ніби все гаразд, замість просто вибити шкіряного, як робили до цього. Кравчук пішов на заклик Ігоря, підскакує суперник і перекидає м'яча у воротарський, де попасти у браму було не складно. У відповідь ФК "Бердичів" заробив штрафний на лінії штрафного майданчика, але удар Зеленцова застряг у ногах суперника. Ось така боротьба і нелогічна втрата пунктів. Після гри команда не забула подякувати, і навіть суперників "зачепило". :) Для того й існують трибуни...

Сподобалося зізнання деяких міліціонерів, що вони ходитимуть на футбол тільки заради того, аби на нас подивитися. :) Загалом "новий стадіон" - нові чудові враження. Це незрівнянно більше відповідає рівню обласних змагань, ніж на закинутому "Шкірянику". Але не здивувала, а розсмішила новина про те, що стадіон знову закривають на реконструкцію. Бачте, бігові доріжки не закінчили. А без цього у футбол - ні-ні. Та нам не звикати.

Криця