Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

Виїзд мав бути цікавим. По-перше, минулого року його ми пропустили. По-друге, на своїх хотілося все-таки подивитися, чи зуміють виправитися після домашньої поразки. І віддаленість манила. Після Олевська, Овруча, які нам поки "не загрожують", виходив найдовшим - 172 км. І зрештою склад фанів підбирався old style. Виробивши увесь розчин, викосивши півгектара трави, відігравши футбол, а хтось спаливши півпачки цигарок, чекаючи на усіх, нарешті зуміли вирватися із Бердичева. :))) До Житомира горбиками, до Новограду - як по маслу, до Чижівки полігоном навпростець, :) і останній відрізок, до Городниці, більш-менш пристойною дорогою. А тут якраз і почався край оленів. За неповних 30 км шляху зустрілося з півдесятка пам'ятників цим прекрасним тваринам, і з десяток зображень і попереджень. Чи я давно на півночі не бував, чи їх справді тут і люблять, і водиться багато (правда, жодного живого так і не побачили), але контраст із рештою земель області дуже великий. І те, що "Полісся" встромили у південну групу виглядає, як стьоб хведерації. :) Той же Черняхів сюди більше пасував би.

Стадіончик ніби і затишний, в низовині у порівнянні з головною вулицею, але в чому полягала грандіозна реконструкція минулого року важко сказати. Зрізали дерева з одного боку і забетонували один (!) ряд сидінь з іншого? Чи двоповерховий адмінкорпус спорудили? Для селища - стадіон пристойний, але проводити тут фінал Кубку області - виглядає дивним. Хіба заздалегідь усе зроблено для того, аби "Полісся" і вдруге його здобуло. А от організація поєдинку - на вищому рівні. Бердичів "відпочиває". Колонки, музика (не шансон і рос. попса, а українська і англійська танцювальна), оголошення, в тому числі і турнірне становище команд, виступ танцювального колективу в перерві, виїзна торгівля. Одразу відчувається, що футбол в Городниці - Свято! А весілля, що відбувалося поруч, надавало ще більшого колориту. Футбол під весільний марш і "білі троянди" ще не доводилося споглядати. :)

Гра розпочалася із невеликою затримкою. "Полісся" вже давно вишикувалося  на лінії, а бердичівлян двічі чи тричі запрошували із роздягальні на поле совковим футбольним маршем. Але хлопці недарма налаштовувалися. Спочатку витримали штурм господарів, під час якого вони так і не завдали жодного вагомого удару. А потім першими створили небезпечний момент і далі всю першу половину вели гру. Володіння м'ячем десь 60 на 40 на нашу користь. Хоча більш гострішими виглядали господарі: двічі на простріли з правого флангу нападники гостей не встигали на якісь часточки секунди, а одного разу удар здалеку відбила поперечка. Але бердичівляни від того не знітилися й далі намагалися прориватися до воріт суперника. Достойно в центрі виглядав Зеленцов, який залишив нарешті захист, старався Грошев, а от Литва і Вовчик бігли не завжди. Трохи випадав з гри, здалося, юний Гончарук. Такі думки були, мабуть, і в команді. І на полі ще в першій половині гри замість Олександра з'явився Шинкарук. Загострював, відкривався, обігравав кількох одразу. Був одним з найпомітніших. А гол трапився трудовий і кумедний водночас. Креденцер запресингував захисника і той метрів з 30 закинув своєму воротарю за комірець. Гол-красень! :) Хлопавка від фанів і овації від усього стадіону. Місцеві навіть нас просили: "Скажіть йому, хай ще раз закине, гарно виходить". :)

В другій половині, варто було би дотримуватися тактики першого тайму: витримати початковий натиск "Полісся" і тоді знову заволодіти м'ячем, чи ловити господарів на контратаках. Але бердичівляни побігли зразу забивати другий гол і самі пропустили флангову контратаку. Нападали ми, але перед лінією штрафного майданчика на фланзі через неточну передачу втрачаємо м'яч. Всі розчаровано СТОЯТЬ. А господарі біжать. Бігли і наші два захисники. Але не так, як хотілося б. Простріл зліва і удар з центру зльоту. Кравчук, на жаль, не виручив. 1:1. Після цього наші мало думали про захист, але все, що вдалося створити попереду це вихід Креденцера віч-на-віч із воротарем. Але Володимир влучив у стійку, а добивання було невдале. Прикро - не те слово. З десяток моментів "Полісся" - то дрібниця, Ярослав тягнув у другій половині все, що летіло в браму і повз неї. Але тут забий, 1:2 - і зовсім інша гра... А на останній хвилині основного часу після кутового пропустили необов'язковий гол. А ще сподобалася молодь. Поліщуки вже втомилися, а свіжі і, до речі, зіграні між собою хлопці проходили їх захист на одному диханні. Я би на місці тренера замість житомирських (Литви і Рафи, які були ледь помітними, старався лише Киришун) ставив би 95 рік і не морочив би голови... Результату поки нема, але гра вже з'являється. Грали гідно.

В кінці гри до фанів підвалив один здоровенький чолов'яга, що ледь тримався на ногах, і намагався закрити нам рота. Після виховної бесіди прийшов вже з другом і виставив нам пиво. :))) Далі кілька знімків в центрі й на виїзді, автограф на пам'ять, ;) і знову "оле'ні, о'лені, не бриті і не голені"... прощавайте... :)

Криця, Бердичів-Городниця-Бердичів