Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

Бажання попасти на гру з'явилося одразу, як стало відомо, що вона стане першою для новенького стадіону у Львові. Шлях собі почав "пробивати" місяці за два до події. І як же прикро було, коли дізнався, що на цей день мені випадає відрядження зовсім у інший бік від Львова! Здавалося, що справа із поїздкою моя накрилася. Залишалася примарна надія тільки на те, аби назбирати фанатів на поїздку автом (а це не з дешевих задоволень, Бердичів-Львів-Бердичів - 900 км, як-не-як), а ще треба швидко справитися із тим відрядженням. Але це виявилося набагато легше, ніж я собі уявляв. В багатьох в пам'яті залишилися чудові спогади із нашої поїздки до Львова на Білорусь. Тоді виїзд за збірну пробило аж 10 S.W.S.-івців! Та й попасти на футбольне відкриття хоча б якогось стадіону бажали, як виявилося, не тільки я. За квитки питань взагалі не виникало. Дзвінок, і отримайте, скільки треба. За що особливо вдячний приймаючій стороні ;)

І ось 8.30 ранку вівторка. І троє відчайдухів (один вже чекав у Львові) вирушають в дорогу. Лишень не до Львова, а за 140 км у інший бік. Швиденько справляємося із запланованим. І - нарешті вільні - вперед на збірну! Виїхавши згодом на трасу Київ - Чоп, відчули, як мовиться, різницю між "тут" і "там". І хоч накралися ті олігархи під виглядом Євро по саме не можу, але для народу лишиться хоча б кілька стадіончиків і дорога. Поїздка була насиченою. Спочатку, розговорившись, з'ясували, що двоє з трійці  були навіть однокласниками десь там в початкових класах! При цьому на Південно-Західній Трибуні вони вже три роки разом. :))) Ось сила виїзду! ;) А безкінечні розмови обірвав   Олеський замок, який вже з півтисячі років стоїть обабіч шляху. Не проминули нагоди заїхати на невеличку "екскурсію". А ще поглумилися трохи над Джоном (без образ! ;) ), в якого поїздка зірвалася за півдоби до виїзду, зарядивши на всю горлянку його улюблене "Сасітє х.., крати!". :))))))

Вечірній Львів зустрів нас безкінечними заторами. Дякую авто і навігаційній мапі, що не підвели. :) Все-таки має Бердичів переваги перед мегаполісами. Чим ближче наближалися до стадіону, тим більше відчувалася атмосфера футбольного свята. Прапори в авто, натовпи піших, даішники, що перекрили дорогу до стадіону, забиті навіть за 2 км стоянки - усе говорили, що "свято наближається" (с). Тут бердичівляни зійшлися у повному складі, а ще до нас приєднався один львів'янин. Зігрілись кавою. Ну, гаразд, кавою тільки я зігрівався. :))) І всі разом рушили на стадіо.

Стадіон вразив. І хоч я вже бачив "Донбас-Арену", але рівень між "тут" (совковим стадіоном) і "там" (європейським, або новим українським) відчули знову. Почуваєшся Людиною! Особливо, коли на секторах жодного акаба. :) Розвішали прапор "БЕРДИЧІВ" і зайняли місця. Звичайно не свої. :)))

Підтримка вражаюча! Виконання гімну усім стадіоном, переклички із центральними секторами, пісні, заряди. А ще відстань до поля у 5 м, як у нас в Чемпіонаті області. :) Забитий гол українцями сприяв ще кращій підтримці. А ще Кучер - справжній українець. Видаляли його під заряд "В'єби його, в'єби". :) Ну, а після того, як фан-сектор завів гімн України наприкінці поєдинку, і його підхопив знову увесь стадіон, і наші відразу забили, що робилося - не передати. Уся ця підтримка - це те, за чим і подолали бердичівляни за добу 1000 км. Це треба відчути!

Вибиралися зі львівського мурашника не менше, як туди пробивалися. І ось зупинка о 5.30 в Житомирі. Ну, я ж не робот. І о 7.30 нас зустрів ранковий Бердичів та чергові будні...

Після Сказаного. ГОТУЙТЕ ЗАКОРДОННІ ПАСПОРТИ ! Ближче, хіба Білорусь.

12 жовтня 2012 року     22 березня 2013 року     7 червня 2013 року

  Молдова - Україна         Польща - Україна        Чорногорія - Україна