Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

02 травня 2011 року, 15.00

смт. Миропіль, стадіон "Кам'янка"

Глядачі: 180 чоловік

 

 

 

Вже на вокзалі око тішили різні групки фанатів, які, коли зібралися разом, утворили чималий гурт, що виділявся галасливістю і жартами. :) Дорога пройшла спокійно і швидко: в розмовах, картах і навіть залицяннях до дебелої провідниці. :)

 

Миропіль зустрів нас дощиком, який так і не припинявся ні на хвилину до нашого від'їзду, і чималим, як на селище, будинком вокзалу. Шлях до стадіону подолали хвилин за 15-20 пішки. При цьому своїм виглядом спонукали місцевих лише до одного питання: "Сьогодні футбол?". І ось стад де Кам'янка оф Миропіль еФСі. Затишний стадіончик із ошатним приміщенням роздягалень, із відстанню у 3 метри від трибун до лінії поля (сам заміряв). Але поле … горби і ями. Наш "Шкіряник" у порівнянні з ним – тризірковий.

 

До гри – дві години. Організували нічогеньку лавку із того, що Бог послав на Великдень і Проводи. Але, як кажуть, скільки не бери, в кіоск бігати двічі. :) При цьому встигли попри заборону перетягнути тренувальні ворота на свій бік (ну, банери якось треба було повісити), ще й трохи селище розгледіти. Час тягнувся неймовірно довго. Розраховували, що гра почнеться, як писалося на афішах, о 14.30. Та рідний ФК під'їхав, як визначено хведерацією, на 15.00. І вихід гравців з буса, і на поле двічі зустріли зарядами. Це свідчило, на скільки ми зачекалися гри.

 

І ось. Свисток, стрічки, хлопавка. Ледь не перша атака і зовсім несильний удар Криденцера несподівано для всіх обернувся на ГОЛ! Це м’ячик вдарився об один із згаданих горбиків перед воротарем і, перелітивши через нього, опинився у сітці. Смішний, але гол. В хід пішла ще одна хлопавка. Незабаром вихід віч-на-віч ударом від стійки втілив у другий гол Дмитро Вакула. Такий впевнений початок ФК "Бердичів" і гарна "артпідготовка" фанів сприяла підтримці без зупину. Тим виїзд і має переваги перед домашньою аудиторією. У хід йшли усі заряди, пісні, які хто знав, пригадав і навіть новенький для нас (але не для стадіонів Європи) "о-хо-хо-хо-хо".

 

Тільки почалася друга половина гри, як Криденцер робить дубль. Нарешті, згадуючи гру з "Арсеналом", Володимир зумів реалізувати свій вихід. Обійшов воротаря і повз захисника, що поспішив на допомогу, пробив у сітку. 3:0! І тут, на загальне здивування миропільчан, у хід пішов дим. А ми то знаємо, як він димить у дощову погоду. Зупинка гри, трабли з міліцією, які скрутили одного з "крайніх" фанів. Але в буквальному сенсі слова, відбивши свого, продовжили шизіти на повну вже на голому торсі. І так до кінця гри у зливу, яка не припинялася. ФК встиг ще одного заштовхати під час кутового. 4:0. Міг відзначитися і Малашин, який з правого "фанатського" флангу зі штрафного закрутив у поперечку. Та більше голів не побачили. Та, мабуть, більше миропільцям й не потрібно було. Адже для них це справді було свято футболу. В таку "чудову" погоду зібрати на 5 тисяч населення майже 200 вболівальників і Бердичів не завжди здатен. На кінець гри Лисюк дав пограти, здається, усім запасним, які, втім, доволі гарно себе показали. Чи, можливо, суперник втомився-змирився. Навіть запасний воротар бердичівлян, для якого це був дебют, показав свою вправність, витягнувши шкіряного з дев'ятки.

 

Свисток. Подяка від гравців і миропільчан (!) за гарну підтримку. Трохи побешкетували на станції, і додому. "Чудовий" дощ привезли, здалося, із собою. :)