Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

18 травня 2011 року, 17.30

смт. Попільня, стадіон "Шкільний"

Глядачі: 160 чоловік

 

 

В Попільню задумували добиратися так само, як і в Миропіль – на собаках. Але будній день зламав наші задуми. Робочий день, і добре хоч на 17.30. Є можливість втекти з роботи на годинку. Виїхали о 16.30. Весела музика, приємні враження від природи й наших доріг, і 70 з лишком км пролетіли майже непомітно. О 17.27, покружлявши перед тим трохи Попільнею, під'їхали під стадіон.

 

Кількість глядачів потішила око. Більше сотні, і ще підходили. Тільки усі сховалися в затінок на західній стороні. Але ми не шукаємо легких шляхів! :) Тому обрали місце під палючим сонцем, але зі стоячими місцями (бетонні ряди від знятих колись лавок; ось так би в Бердичеві нам лишили хоч клаптик трибуни). Поки дійшли до визначеного місця, гра розпочалася. Проходячи повз тренера попільнянців усміхнуло його: "Хлопці, будь-ласка, трохи далі від роздягалень, а то від диму там не буде чим дихати". :))))))) Розчарував лише парканчик. На "Шкірянику" малий, а тут взагалі … слова не підбереш. І як завжди виникло питання, на що вішати банери. Та не з таких ситуацій викручувалися! :) Знайшли якихось два обаполи, прикрутили їх до згаданого парканчика (фанатський набір завжди з собою ;) ), і опори під прапор готові.

 

Трохи вбулися і позначили своє перебування на стадіоні "хлопавкою" та зарядами, що полетіли вслід за нею. І нічогенько так позначили. Бетонні трибуни створили такі звук і луну, що перестало у вухах дзвеніти хвилин за п’ять. Команди теж в боргу не залишилися, особливо ФК "Бердичів". Після невеличкого штурму господарів до справи взялися бердичівляни. Атака за атакою, і тільки Вакула мав десь три виходи чи можливості для влучного завершення зусиль партнерів. Особливо, гостро вийшло, коли Дмитро вже перед лінією воротарського майданчика накрутив двох захисників, і опинившись перед воротарем, пробив у ближній кут. На жаль у сітку із зовнішнього боку. А можна було і в дальній цілити, і колеги паралельно набігали. Але те, що не зробив Вакула, втілив у життя Криденцер. Вихід віч-на-віч і досвід не підвів. :) 0:1. Після цього темп гри спав. Наші ніби й продовжували атакувати, але робили це якось ліниво. Натомість "Нива" після двох навісів з правого флангу (хто там в нас грає?) могла зрівняти рахунок. Особливо небезпечним був удар головою попільнянця від газону в протихід Панасюку. Вже всі місцеві кричали гол. А м’яч, посміявшись з них, перелетів в сантиметрах від дальньої дев'ятки.

 

В перерві Лисюк, мабуть, додав мотивації нашим футболістам, тому що другу половину вони почали, ніби за плечима й не було запасу у три м’ячі. І хвилин за десять Вакула таки забив свій гол у цій грі. Тільки фани проспали цей момент. :( Хтось заряджався позитивом, а хтось проводив інструкцію, як краще запускати стрічки. :))) Ну, от після голу вони й полетіли на поле. Розсмішило, як боковий реагував: "Блін, треба тікать". І вже тікаючи, кричав: "Стріляй!" :)))))))))

 

Після гри подяка від футболістів, місцевих – "класна у Вас банда" – і навіть від тренера. Що ж, усіх з виходом у півфінал! Вдруге підряд. Як там, у фанатів кажуть: "Прощай, мамо, я на Коростень!". :)

 

 

Після Сказаного. Згадав, попільнянці ще й забили наприкінці. Тільки на цей гол ну ніяк не відобразився на загальному настрої і враженнях.