Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

15 травня 2010 року, 14.00

м. Бердичів, стадіон "Шкіряник"

Глядачі: 350 чоловік

 

 

 

Другу домашню гру фанати "розпочинають "димом" і зарядами. Одразу заряджають гравців ФК "Бердичів" на боротьбу. І ті, напевно, теж перейнялися бажанням перемоги. Адже діяли впевнено і гостріше за гостей. Всередині першого тайму м’яч з правого флангу, якщо не помиляюся, після скидання чи рикошету потрапляє до Максима Малашина і той з льоту, поклавши корпус, вганяє шкіряну кулю у дальній від воротаря кут воріт! ГОЛ! 1:0! І трибуни святкують його, наче перемогу, хоча грати ще біля години (фани при цьому відзначилися запаленим "вогнем"). А гол дуже нагадав гол, забитий гравцем "Фулгема" у цьогорічному фіналі Ліги Європи. Певний час легіонери "Барашів" перебували, так би мовити, у психологічній ямі. І їх варто було покарати ще одним голом. Бердичівляни дуже для цього старалися. Однак, на мою думку, їх підводив брак майстерності. Кілька раз, наприклад, уже за серединою поля господарі виходили два у два на захисників гостей. При цьому Володимир Криденцер постійно трохи чекав, а потім робив ривок уперед. Та, на жаль, його юні партнери чи не розуміли, чи не бажали помилися із передачею, і або віддавали пас у положення поза грою, або взагалі не пасували. В той же час, якби із передачами не затягували, ФК "Бердичів" мав би, принаймні, два чистих виходи віч-на-віч. Перша половина гри пройшла на піднесеному настрою і з вірою у загальний гарний для нас підсумок. Фанам, яких було біля 30, підтримувати свою команду на повну не заважали навіть присутні зовсім поруч біля 10 міліціянтів. Вважаю, "5" заслужена. ;)

 

А от у другій половині наших гравців ніби підмінили. Ще хвилин із 5-10 вони пограли у футбол, який показували у перші 45 хвилин. А потім відверто" сіли" і ходили на полі пішки: під час атак суперника ледь не половина гравців господарів поверталася таким кроком, ніби це не ПІВФІНАЛ Кубку області, а вечірня прогулянка на бульварі. Відповідно "впала" і підтримка команди. В цей час фани більше займалися психологічним тиском суперника, ніж підтримкою своїх гравців. А з трибун навіть пролунало "Играй Бердичев! Играй, твою мать!". :) І футболісти трохи заворушилися. Але вже мусили. Бо з такою грою вони не могли не пропустити гол у свої ворота. Звичайна подача після штрафного з правого флангу, високий стрибок найвищого легіонера "Барашів", і рахунок 1:1. Ігор Лисюк намагався оживити гру замінами. Це трохи йому вдалося. Бердичівляни одного разу поцілили у бічну стійку воріт (здається, пробивав Ярощук), а в іншій атаці влучному удару Мкртчана дещо завадив горбик перед лінією воріт, від якого куля, дещо змінивши траєкторію польоту, просвистіла поруч із дальньою стійкою. Костенко, якщо не помиляюся, при цьому намагався замкнути цей удар-простріл, але не встиг…

 

Ось так третю гру ФК "Бердичів" і ФК "Бараші" не можуть виявити між собою переможця у основний час, а поєдинок незмінно завершується одиницями на "табло". Сподіваємося і віримо, що виїзд у Ємільчине цього разу буде успішнішим за минулорічний. Але забивати нам треба у гостях, як і рік назад, принаймні один гол…

 

Щодо підтримки, то варто додати, що завершили гру фани черговим димом, під який команда і подякувала їм за підтримку. Також запам'яталося, як хтось із барашівців (а, можливо, й з бердичівлян) у дуже "гарному" настрої підійшов до трибуни із піднятим догори великим пальцем. І варто згадати нецензурну провокацію, яку фани створили самі собі, і після якої відбулася невеличка розмова із лівоохоронцями. При цьому необхідно відзначити і те, що вони зовсім не втручалися, коли ми палили піротехніку. Хіба-що знімали на мобільні. Для домашнього відео? :)