Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

                (4:3 пенальті)

 

22 травня 2010 року, 14.00

смт. Ємільчине, стадіон ДЮСШ

Глядачі: 250 чоловік

 

 

 

 

Виїзд. Півфінал! І цим все сказано. "Заворушилися" навіть дуже "старі" фанати, які "уникали" попередніх цьогорічних мандрівок. Замовили бус і ... виявилося, що його замало! Когось вдалося "втиснути" до спонсорів (на жаль, він так з ними і лишався протягом гри, не завітавши на сектор), а хтось залишився у Бердичеві за відсутності місць. Прикро, що із-за того, що хтось казав-не домовив, знав-не знав, ми втратили, принаймні, одну активну "одиницю". :(

Отже, зібралися 8 виїздюків (як казав Джон, підрахунок на виїздах інакший, ніж удома ;) ) і рушили. Дорога за традицією тривала весело, із жартами і стьобом, чому, зокрема, сприяла і різна акцизна і не дуже отрута. :) Та вже за Новоградом-Волинським стався несподіваний, Слава Богам (!), не трагічний випадок. Довелося зупинятися у дорозі, а потім поблукати в Ємільчиному. Обурила поведінка лікаря швидкої, яка їхала на стадіо. Замість допомоги у відповідь пролунало: "А що я йому зроблю? Можу Вас тільки на футбол підвезти." Далі текст вирізала пані Цензура. Отже, після спокійної і ввічливої розмови місцеві "білі халати" трохи заворушилися. Основна група рушила на стадіо. Я підійшов на гру якраз, коли наші зрівнювали (як я дізнався згодом) рахунок. Дякую команді за подарунок! :) Одразу бердичівляни запалили "вогонь" перемоги і ... познайомилися із місцевими лівоохоронцями. Скажу, приємні люди. Таке враження, що вони не проти були з нами навіть пофоткатися чи взяти автограф. Гадаю, ще одна-дві гри у Ємільчиному, і ФК "Бердичів" у їх особі матиме в цьому селищі відокремлений фан-клуб. :)

Підтримка гостей, тобто нас, сподобалася. Не було звичних "те не хочу", а "те не знаю". Виїзди тим і цікаві, що їдуть ті, кому ЦЕ потрібно, і хто без ЦЬОГО уже не уявляє свого життя. Принаймні, саме у цю миттєвість. :) Заряди йшли злагоджено. І кільком бердичівлянам не складно було перегукати дві з лишком сотні місцевих вболівальників. Під кінець другої доданої 15-хвилинки запалили іще "дим".

Сподобалася і гра, особливо у виконанні наших улюбленців - ФК "Бердичів". І якщо у першій половині гри був один удар - один гол. То у другій половині ми діяли впевнено, були можливості для взяття барашівського бастіону. Зокрема, удар у стійку воріт господарів. Також було кілька виходів віч-на-віч, зірваних боковим "суддею" (Карась, він же Горащук, який відзначився "відмінним" суддівством і в першій грі півфіналу між ФК "Бердичів" та ФК "Бараші"). Особливо запам'ятався випадок, коли після передачі із лівого флангу Мкртчан опинився у правому куті штрафного майданчика із м'ячем і без перешкоди перед воротами (крім самого брамаря). При цьому останній захисник, який перебував у лівому куті штрафного, був НЕ МЕНШЕ, як на 1,5 метри ближчим до воротаря за Артема! Але той ... вибачте пані Цензура, свиснув. За це він, Карась, і отримав у спину від Джона після гри. Браво! Мало дав...

Пенальті. Забили Данилевич, Криденцер, Коломієць. Один удар Тарас відбив. Вигравали 3:2. Два удари не забили Майданюк і Лозовий. Програли 3:4. Що тут скажеш? Знову пані Цензура "свірєпствуєт". На душі камінь, коти шкребуться і все, що тільки може бути, важко одним словом. Вірю, що іще важче хлопцям. І їх ніхто не засуджує... Тільки виникає одне питання, якщо, як говорили, не вистачило досвіду хлопцям, то чому не дати пробити Абмалу, Худинцю, Тялі? В них же досвіду в області і в Україні не менше 10 років?.. А так - жодних претензій. На перемогу чекалі усі. І працювали на неї теж усі: по той і по цей бік лінії поля...

 

Гартуємо характер і чекаємо на Чемпіонат!

VeLL, Ярослав (Бердичів - Ємільчине - Бердичів)