Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

24 квітня 2010 року, 14.00

м. Олевськ, місцевий стадіон

Глядачі: 135 чоловік

 

 

 

Виїзд очікувався з нетерпінням. Адже це перша офіційна гра сезону! Та й суперник, відверто, виявився гарним приводом, аби не засиджуватися удома. По-перше, найдальший виїзд для бердичівлян, який тільки можливий серед наявних команд в області – 216 км через Ємільчине, 228 – через Коростень, через який ми і їхали, а по-друге, подумайте, ну коли ми ще з тим Олевськом гратимемо!? Мо’ років через десять. Особисто «жив грою», як тільки дізнався про суперника: «свято наближається, свято наближається…» не виходило з голови. :) Пряме сполучення між нашими містами відсутнє, тому варіантів для подорожі і пригод було безліч: автостоп, «собаки», автобуси, власне авто, "буси" чи шукати знайомих, котрі б їхали в ту сторону.

А ще хотілося якось відзначити, прикрасити першу гру, хоча б невеличким текстовиком. І ми це успішно втілили у життя. Хоча до «успіху» шлях виявися тривалим: почали у гаражі напередодні, потім продовжили на стадіоні «Спартак» у Коростені, де у нас була тривала зупинка, і завершували вже на стадіоні у Олевську. Ось що з того вийшло. :)

Діставалися на гру окремими групами. Мені особисто сподобалася дорога залізницею від Коростеня до Олевська: ліси і справжні болота'. Останні я тільки в телевізорі бачив. :) А на під’їзді до Олевська природа навіть чимось нагадувала Карпати… Зустрів нас дуже гарний вокзал 1903 року побудови і тихе, із симпатичним центром містечко, яке жило, здавалося, лише одним. Але це був не футбол. А … весілля! Таке враження, ніби одружувалося і виходило заміж половина Олевська!

 

Хвилин за 20 від залізничної станції дісталися стадіону. Доволі колоритний, поруч річка і … городи олевчан. Тому під час гри не раз доводилося лазити гравцям через паркан і топкати картоплі'. Місцеві вболівальники навіть декому зі своїх гравців пропонували там і залишатися – мовляв, користі там від них буде більше, як на полі. :) На стадіоні, на наше здивування не було жодного фана із Бердичева. Натомість нас зустрічала на стільки здивована команда, що навіть тренери припинили настанови, і вся бердичівська делегація дивилася на нас, ніби ми впали із космосу. :) Тю, невже гадали, що ми залишимо їх напризволяще і пропустимо відкриття сезону?! ;) З радістю повідомлю, що згодом підійшли ще двоє фанів, які діставалися окремо…

 

Склад гостей віднині вже офіційно (і хочеться вірити, що надовго та успішно) поповнили Подгорський Віталій, Шумило Ігор, Лобанчук Віталій, Креденцер Володимир і єдиний легіонер Якименко Олег.

Усі «новобранці», крім Лобанчука, і вийшли у строю команди. Бердичівляни одразу взялися до атак на ворота суперника. Після кількох гострих моментів гол виник із набагато простішої ситуації. Володимир Креденцер отримав м’яч із лівого флангу, пройшов трохи уздовж лінії штрафного майданчика, оглянувшись на партнерів, які були усі «накриті», майже стоячи вирішив перевірити пильність воротаря. І недарма! Хоча удар був не надто сильним, але підступним. І воротар пізно зорієнтувався, і удар вийшов «крученим», і шкіряна куля затріпотіла у сітці! 1:0 на 8 хв. зустрічі, і можна перевести перший подих, бо ФК «Олевська» особисто я чомусь побоювався. І недарма, та про це згодом. ФК «Бердичів» не збавив оберти. На вістрі атаки виділялися згадані Креденцер та Якименко (останній на початку трохи забагато брав гру на себе, мабуть, хотів якнайшвидше себе показати), диригував і підказував у полі Шумило, а на флангах активно діяли (на правому) Подгорський, який почергово змінювався із Ярощуком, та (на лівому) Малашин, який також змінювався постійно із Коломійцем. І гості протягом ще хвилин десяти після голу змарнували дві нагоди для взяття воріт. В одному з них після багатьох передач Шумило на лінії одинадцятиметрового опинився один перед захисником, праворуч у штрафний майданчик увірвався Креденцер. Але замість віддати точну передачу, Ігор вирішив зіграти занадто тонко, спрямувавши м’яч між ногами захисника. Така передача не пройшла. Та й в інших епізодах Ігор грав красиво, але так, ніби рахунок уже 5:0. Це виглядало трохи дивно і незрозуміло. А ще Подгорський кілька разів обрізався, за що отримав "на горіхи" від Леонідовича. І це при тому, що саме ФК «Олевськ» зобов’язаний був відкривати рахунок на початку гри. Данилевич, який на той час опинився останнім захисником, проґавив ривок нападника господарів і змушений був у боротьбі, програючи забіг, порушити правила. Добре, що обійшлося тільки жовтою...

 

Перерва була на стільки малою, що фани, які вирішили нарешті підобідати за цілий день, не встигли дожувати свої бутерброди, як Креденцер після подачі зі штрафного ледь не від центральної лінії поля головою з меж воротарського майданчика спрямував м’яч у сітку. 2:0! І у перемозі фани вже не сумнівалися. Хоча й було не легко. Олевчани мали кілька дуже гарних нагод, аби навіть за такого рахунку вийти уперед. Спочатку Панасюк Тарас після удару з лінії штрафного майданчика витягнув з кута здавалося «мертвий м’яч». Потім Тарас виграв особистий бій при виході віч-на-віч. Ну, а що завадило гравцю ФК «Олевська» забити з двох метрів, коли м’яч після кількох рикошетів потрапив до нього вільного, який навіть устиг підробити собі м’яч для удару, знають, напевно, лише Боги. І тут доречним прийшовся черговий, як у славні «давні» часи, шедевр від Шумила. Від центральної лінії Ігор пройшов не менше 4 гравців і з-за меж штрафного і сильно і технічно пробив під поперечку. 3:0 ! ! ! І вогонь перемоги у виконанні S.W.S. загоряється над стадіоном! Глядачі замовкають, суддя погрожує зупинити і навіть закінчити гру, а місцеві міліціянти зриваються із насиджених місць. Та робили це останні так мляво, що після кількох хвилин спілкування і невеликого огляду залишили нас у спокої (А то б! Не представилися, не пояснили мотиви огляду, провели його без понятих і складання протоколу. Ми б їх по прокуратурам потягали б. :) ), хоча й залишилися неподалік. Зокрема, на аргумент, що у Бердичеві подібна підтримка – норма, до речі, це підтвердив і боковий суддя (!), почули у відповідь: «У нас ніхєра такого небуло…». Ну, що ж, розказуватимете ще своїм внукам. :) Після цього на полі у складі бердичівлян залишився тільки 92-ий рік + Лобанчук. Моментів хлопці, варто відзначити, створили не менше за досвідченіших партнерів. Особливо приємно, що Вакула грав повністю на команду, навіть коли, можливо, вірніше було би взяти гру або удар на себе…

Враження: команда виглядає сильніше за минулорічну. Поки не так за грою, як за можливостями, які, впевнений, не розкриті і на 20%. Тому сподіваємося на збереження складу і чекаємо на зіграність. МИ У ВАС ВІРИМО!

Н Е     С П О Д О Б А Л О С Я, що жоден, крім Худинця, гравців при заміні не віддячив фанам за підтримку. І якби не Роман Бальчос, який вибіг на поле і завернув гравців, то команда забула би віддячити S.W.S. і після гри. А ще не так давно усі ці хлопці дякували нам не тільки статистичними двома оплесками над головою, а особисто зі словами «спасіба пацани» і потиском рук… Прикро. Не хотілося би повторення історії. Ми це вже проходили… І що це? «Зірочка»? Чи 4 чоловік, які подолали 460 км із 4 пересадками для Вас уже не кількість? Нє салідна? Подавай 20, 30 чи, можливо, 100?..

 

 

Читати також: