Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

20 червня 2009 року, 16.00

м. Овруч, стадіон "Центральний"

Глядачі: 280 чоловік

Судді: Олександр Вознюк (Житомир)

 

ФК "Бердичів": 23. Тарас Панасюк (к); 3. Артем Лозовий (9. Костянтин Мороз), 4. Сергій Данілевич, 5. Костянтин Іванкевич, 14. Дмитро Коломієць, 11. Валентин Ярощук  (20. Віталій Іськов), 12. Ярослав Грабець (16. Артем Мкртчан) (8. Віталій Михайленко), 18. Віталій Лабунець (19. Олександр Майданюк), 10. Андрій Романюк, 7. Ярослав Блоцький (17. Євген Костенко), 15. Дмитро Вакула

Тренер: Ігор Леонідович Лисюк
В.о Президента: Олександр Іванович Підгорчук

 

О-о-о, виїзд ! ! ! "Цілу зиму чекаєш Чемпіонату, а потім будеш думати, чому я туди не поїхав?!" (с) Тому заради довгоочікуваних пригод фани S.W.S. готові на все: навіть розібрати будь-яке приміщення і перенести тонну цегли! За що їм особлива подяка від водія. З цього, зокрема, і почалися наші пригоди суботнього ранку. А ще з'їсти два цеберка полуниць виявилося не менш складним завданням за попереднє.

 

Кілометри найдальшого виїзду S.W.S. (186 км за мапою) пролітали під улюблену музику, навколофутбольні і не тільки розмови, а місця "бойової слави" викликали приємні спогади і жарти. Вразив відтинок шляху в об'їзд Коростеня на Овруч. Єдина людська дорога. Навіть натиснувши трохи на педаль газу, не відчуваєш жодних змін і плавно їдеш (або летиш, як кому до вподоби).

 

І ось він - древній Овруч! - зустрічає нас банями церков (соборів), один з яких (визначили по архітектурі), знаю, зберігся ще з часів Русі! Досить охайне, чистеньке містечко із затишним стадіоном (на фотках стадіон виглядає гірше, ніж насправді), діючим фонтаном, різноманітними крамничками... Це ми розгледіли згодом. А поки, трохи покружлявши, мабуть, по головній вулиці, на стадіоні ми опинилися раніше за команду. Навіть не пригадую, коли востаннє подібне траплялося. Визначили південно-західний бік арени, розтягнули прапор, свисток, поїхали!

 

А ось тут приємного було ... взагалі не було. Не знаю, що стається з нашими гравцями на виїзді, але вдруге поспіль вони виходять на матч з переляканим виглядом. В підсумку маємо 0:2 вже на 12-ій хвилині після досить-таки простих комбінацій суперників. Спочатку навіс з лівого флангу, стрибок суперника, удар головою - дев'ятка, Тарас стрибав безрезультатно. За кілька хвилин навіс із центрального кола, останній захисник у стрибку не дотягується до м'яча, і, будь-ласка, чистий вихід віч-на-віч. Але нападник забарився, і на допомогу воротарю поспішив Грабець. Здалося, що біда нас омине. Та гравець "Вручого" вміло прибрав м'яч під себе, а Ярослав пролетів повз нього, удар - дев'ятка. Та сама і той самий приречений стрибок Тараса. Потім гра вирівнялась (отже, могли грати з досвідченішими суперниками на рівних!), а третій гол був забитий зі справедливо призначеного пенальті. Добре, що Данилевичу, який "скосив" нападника, не дали другої жовтої. Бердичівляни мали два гарних моменти (по одному в кожному таймі), коли, як і суперники, пробивали у ворота головою, та все у воротаря...

 

Підтримка. Враховуючи, що вже на початку матчу рахунок був 0:2, - на найвищому рівні. Заряди майже без зупинки, особливо у другій половині зустрічі, коли "втрачати вже було нічого". Публіка налаштована доброзичливо, навіть дехто вболівав проти Овруча, а дехто й за Бердичів. Аж доки не пролунали "Жовто-блакитні...". А такого повального п'янства на стадіо я досі не бачив. Лєніне відпочиває... Там (у Лєніно) всі були "готові", а в Овручі пили "прямо тут". Уся сторона, на якій ми знаходилися, - це "генделик під відкритим небом". Фінальний свисток, подяка гравців, взаємна подяка фанів під лайку їхньої гри, "автограф" на пам'ять і ... додому, подумали Ви? Ні-і-і...

Адже ми проїжджаємо Коростень. А бути у Коростені і не побешкетувати у місті принципового суперника, то не були би ми фанатами. Два стадіони, кілька афіш і підпис на згадку... А от відвіши душу, можна і додому!

 

P. S. Після матчу спостерігали, як майже увесь "Вручий" погрузився в мікроб і попрямував додому в Житомир. Ось вам і овруцькі гравці...