Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

м. Бердичів, Стадіон «Шкіряник»

16 червня 2007 року. 16.00

Глядачі: 250

 

Судді: Віталій Невинний (Чуднів), Євген Чеберя, Святослав Савіцький (обидва – Житомир).

Комісар гри: арбітр національної категорії Тилько Леонід Петрович (Житомир).

 

ФК «Бердичів»: 1. Ндже Лопес, 4. Олександр Іващенко, 3. Сергій Барчук, 14. Андрій Козлюк (19. Олег Гаврилов), 5. Ігор Шумило, 16. Дмитро Худинець (18. Віктор Карабан), 7. Андрій Заводян, 8. Михайло Левчук, 17. Юрій Жула, 10. Ігор Зеленцов(К), 11. Олександр Бессараб (2. Олександр Грошев).

Запасні: 20. Сергій Іськов, 9. Ярослав Блоцький, 15. Віталій Подгорський, 12. Юрій Антонюк.

Головний тренер: Володимир Слободенюк. Тренер: Анатолій Гуменюк.

Начальник команди: Олександр Підгорчук.

Президент: Володимир Іванович Борецький.

СК «Легіон»: 1.Сергій Вознюк, 2.В’ячеслав Котвіцький, 5. Андрій Тарасюк, 6. Сергій Галетко, 7. Дмитро Збужевий, 8. Сергій Петрук, 10. Євген Осіпчук (К), 13. Володимир Захарчук, 15. Віталій Захарчук, 17. Андрій Мельник, 20. Сергій Грищенко.

Запасні: 12. Вадим Зорнік, 22. Олександр Жабинець, 9. Андрій Луговой, 20. Дмитро Масловський, 16. Олександр Подорожний, 11. Олег Тернопольський, 19. Олександр Малинський.

Головний тренер: Володимир Нікітюк.

Президент: Коцюба Олександр Петрович.

 

Гол: Сергій Галетко.

Нереалізований пенальті: Михайло Левчук (ФКББ).

 

Для початку здивувала присутність перед матчем духового оркестру. Він розважав вболівальників до виходу на поле футболістів. Подумалося: альтернатива фанам? :) Однак його призначення, як з’ясувалося згодом, полягало лише у виконанні гімну України.
Перед поєдинком відбулося урочисте нагородження молодих вихованців ДЮСШ, які вдало виступили на міжнародних змаганнях. Сказав своє слово і Голова міста, не забувши згадати минулорічний успіх команди. Під виконання гімну оркестром і фанами було піднято прапор України. І суддя дав свисток... Офіційне відкриття сезону у Бердичеві врочисто відбулося. (Прикро тільки, що головна людина міста за п’ять хвилин після початку поєдинку швидко зникла із стадіону, і його гарні слова лиш залишилися гарними словами, хвилювання і підтримка команди принаймні своєю присутністю – не його справа. А, можливо, він „здогадувався” про кінцевий результат?..)

 

Невдачі в останніх матчах змушували бердичівлян йти вперед з перших хвилин. Вони міцно захопили ініціативу і не давали „легіонерам” змоги перейти середню лінію поля. Були і навіси після кутових, і спроби ударів по воротах. Житомиряни в цей час грали на вибивання, і думалося – ось-ось ми нарешті заб’ємо. Однак до серйозної загрози біля брами гостей це призвело.
Гості ж в свою чергу вирівняли поступово гру, і м’яч раз-по-раз почав опинятися і в руках Лопеса Ндже. А запал господарів розвіявся над парком колишнього шкіроб’єднання. На цьому і завершився перший тайм.

 

Другий тайм був набагато цікавішим і гострішим на моменти. З правого флангу атаки небезпечно у штрафний майданчик вривався форвард „Легіону”, однак Лопес на лічені сантиметри випередив нападника і виграв цю дуель. Згодом небезпечно з того ж таки правого флангу знову пробивав житомирянин, проте Лопесу вдалося витягнути шкіряного з дальнього кута воріт і перевести м’яча на кутовий. Брав він м’яча і під поперечиною. За що неодноразово заслуговував на вдячність фанів. Однак виникає логічне питання: де були в цей час захисники, що дозволяли суперникам розстрілювати з різних позицій свого воротаря? В той же час бердичівлянам вдалося заробити пенальті. За затримку гравця за футболку був призначений одинадцятиметровий. Усі завмерли в очікування Свята. До м’яча підійшов Михайло Левчук і розвів шкіряного і з воротарем і ... з воротами. З цими моментами гостей і нереалізованим пенальті поступово танули і надії вболівальників Бердичева на забитий гол у поєдинку... І житомиряни, врешті-решт, як ті китайці, трансформували кількість у якість. За кілька метрів до штрафного майданчика з лівого флангу атаки їм вдалося заробити штрафний. Вибудувалася стінка не менше, ніж із шести гравців, воротар зайняв позицію, але ... такі м’ячі не беруться – у верхню ліву від воротаря дев’ятку. Як не прикро визнавати, та „легіонери” змайстрували справжній футбольний шедевр.
А що ж господарі поля?! Їх ніби муха вкусила, вони так завелися на полі, ніби це був фінал Кубку України! І моменти посипалися один за одним. Але ж грати так потрібно усі 90 хвилин! А не коли „припече”... Шумило небезпечно вривався у штрафний майданчик і з правого флангу, і з лівого, і в метрах розстрілював ворота, але двічі – хрестовина. Були й ще удари, і м’яч свистів і біля стійки, і над поперечкою. Однак забити вже вчетверте в поспіль нам не судилося...