Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

м. Бердичів, стадіон: «Шкіряник»

14 липня 2007 року. 16.00

Глядачі: 500 чоловік

 

Суддя: Юрій Горащук (Житомир)

 

ФК «Бердичів»: 1. Ндже Лопес, 16. Дмитро Худинець (2. Олександр Грошев, 46), 12. Олексій Дейнега, 4. Олександр Іващенко, 3. Сергій Барчук, 10. Ігор Зеленцов (К) (6. Андрій Козлюк, 46), 20. Дмитро Лелюк, 17. Юрій Жула, 7. Андрій Заводян, 9. Олександр Бессараб (15. Віталій Подгорський, 46), 8. Михайло Левчук.

Запасні: 21. Сергій Іськов, 11. Іван Самсонюк, 19. Ярослав Блоцький.

Голи: Олександр Остапчук (43 хв, 63 хв).

 

Вилучення: Дмитро Мельниченко (воротар, «Хіммаш», 55 хв).

 

Зустріч цих команд особливого представлення та реклами в області, а особливо в Бердичеві та й, гадаю, в Коростені не потребує. Гра лідерів обласного футболу (принаймні за минулорічними показниками) – і цим все сказано. І гра себе виправдала. Можливо, не у видовищі та результаті, особливо, для бердичівлян, але напруга, нервовість були притаманні поєдинку до останньої секунди.

 

Здивував ФК „Бердичів” насамперед своїм незвичним складом. Були відсутні лідери Юрій Грошев та Ігор Шумило. Натомість в основі вийшло аж п’ять (!) вінницьких легіонерів. Щодо Юрія, то він все-таки вийшов на заміну у другому таймі. А от у Ігоря, як він сам заявив, дає про себе знати колишня травма, тому він не може грати на всю міць. Хоча, насправді, не в травмі справа. Але про це згодом...

 

Щодо самої гри, то бердичівляни розпочали активніше. І постійно тримали в напрузі захист гостей. В першій половині тайму було подано біля п’яти кутових. Однак влучно завершити їх не вдалося. Після розігрування одного з них м’яч зупинився по центру за 1,5 м від межі воріт, але не те, щоб пробити, а легенько „підштовхнути” його у сітку виявилося нікому. Кілька непоганих навісів з правого флангу виконав Зеленцов, кілька раз проривалися бердичівлян в штрафний майданчик і лівим флангом. Однак воротар був на місці, або господарів підводила точність при виконанні ударів чи передач. Особливо небезпечними були епізоди, коли бердичівляни виходили майже віч-на-віч із воротарем. Спочатку Михайло Левчук отримав м’яч на половині поля суперника, зумів обіграти двох захисників і по центру воріт вривався у штрафний майданчик, однак його „політ” був грубо зупинений захисником на самісінькій лінії штрафного. Жовта картка і небезпечний штрафний. Однак Дмитро Лелюк, який уже забивав зі стандартів у цьому сезоні, вирішив ударити на силу, проте удар прийшовся прямісінько у вишикувану суддею стінку. А згодом коростенці помилилися при створенні положення поза грою. І одразу двоє гравців господарів виявилися перед воротарем. Проте Бессараб спочатку сам не повірив у своє щастя, а коли все ж таки підхопив шкіряного на правому краї поля, один з хіммашівців уже встиг повернутися у захист. Та вихід два в один був не менш небезпечним, і бути б голу, якби той же Бессараб не змарнував цю чудову нагоду непристойним пасом у ноги захисника... Небезпечно атакували і гості. Їм швидко вдавалося переходити середину поля, чим не могли відзначитися господарі. У таких випадках захисники не встигали за швидконогими корост енцями або просто не встигали повернутися у захист. Після чергової швидкої атаки нападник гостей обіграв захисника бердичівлян, однак переграти воротаря Лопеса, з яким він опинився віч-на-віч, йому не вдалося. Було у гостей іще кілька небезпечних атак, проте четвертий номер бердичівлян цього дня грав і за себе, і за увесь захист господарів. В кількох моментах він видряпував м’яча буквально в останній момент перед потенційним ударом чи навіть голом. Проте і він виявився безсилим, не завадивши за кілька хвилин до свистка на перерву чудовому удару Остапчука у дев’ятку...

 

Друга половина зустрічі почалася для „Хіммашу” приголомшливо. У боротьбі із воротарем нападник господарів завдав йому ушкодження (принаймні перший упав на газон). І вже лежачи ударив бердичівлянина, що направлявся в сторону своїх воріт, шипами бутс у неприкриту задню частину ніг. Після наради із боковим, головний суддя у поєдинку прийняв єдине правильне рішення: жовта – гравцю ФК „Бердичів”, червона – воротарю „Хіммашу”. Здавалося, що фортуна знов усміхнулася бердичівлянам. Та народна мудрість стверджує: „Не кажи гоп, поки не перескочив”. Так вийшло й тут. Гості всією командою закрилися у штрафному майданчику, а господарі обступили їх, як при реалізації більшості у хокеї. Але хвилини танули, а м’яч вперто не йшов у ворота. Були і простріли, і спроби (та не справжні) ударів по воротах, і дитячі помилки „воротаря”, яким довелося стати польовому гравцю. У багатьох епізодах він елементарно не міг зафіксувати м’яча... А гості вміло використали контратаку. Все той же Олександр Остапчук пройшов з м’ячем півполя, увірвався у штрафний майданчик, на місці (!) накрутив двох захисників і безперешкодно пробив у кут воріт. Не виручив господарів і подвійний легіонер. 0:2. І крапка.

 

А тепер про наболіле. Три перемоги підряд здавалось би вивели бердичівлян із піке. Та проблеми, якщо вони є, все одно себе проявлять і вилізуть „боком”. Не було у господарів гравця, який би взяв „на себе” гру і повів партнерів уперед. Не було у господарів і „колективу”, як такого. Усі діяли хаотично, самі по собі, без думки і ніяк не могли зарадити своїй більшості. Але чи могло бути інакше, коли лідерів команди не ставлять на гру, ігнорують (фактично „травлять” з команди), або випускають на декілька хвилин і то, не на їх позицію. Натомість запрошують півкоманди „легіонерів”, які приїжджають грошенят заробити, а не кістьми лягати за Бердичів, перед вболівальниками, що ми й бачили вчора і раніше. Тому відсутні і командний дух і „колектив” як такий.

 

Після Сказаного.

1. Команду активно підтримувало біля 20 фанів.

2. До матчу були підготовлені сигнальна ракета, „вогник” і банер із вітаннями хіммашівцям.

3. По завершенню поєдинку адміністрація клубу висловила обурення тим, що фани вболівають не вірно.