Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

 

Коростень, стадіон „Спартак”

23 червня 2007 року, 16.00

Глядачі: 400.

 

Суддя: Валерій Невинний (Чуднів)

 

ФК «Бердичів»: 1. Ндже Лопес, 4. Олександр Іващенко, 3. Сергій Барчук, 14. Андрій Козлюк (16. Дмитро Худинець), 5. Ігор Шумило, 20. Дмитро Лелюк, 7. Андрій Заводян, 8. Михайло Левчук (9. Олександр Бессараб), 17. Юрій Жула (18. Віктор Карабан), 10. Ігор Зеленцов (К) (15. Віталій Подгорський), 19. Олександр Грошев.

Запасний: 12. Сергій Іськов.

 

Голи: ?, 1 хв., - Лелюк, 5 хв.; Заводян, 29 хв.

 

Зважаючи на останні „успіхи” бердичівлян, від матчу очікували небагато. Мова йшла не про перемогу чи нічию. Хотілося лише єдиного – ГОЛУ! Адже не забивати у чотирьох поєдинках поспіль – не гідний звання Чемпіона показник.

 

Однак, початок гри не тішив надіями гостей – першими забили коростенці. І в думках знову завитала примара нещасливих „0:1”. Та пригадався вислів: краще програти один раз „0:7”, ніж сім раз „0:1”... Проте подібна ситуація набридла, напевно, і самим футболістам. А тому вони взялися виправляти своє реноме Чемпіонів. Спочатку чудовим пострілом зі штрафного зрівняв рахунок Дмитро Лелюк! Ось він – перший гол у Чемпіонаті! Такий рідненький, такий очікуваний! А за деяким часом сталося взагалі неймовірне – бердичівляни вийшли уперед в рахунку! Біля воріт господарів виникла паніка, м’яч заплутався у штрафному майданчику, і найпершим розібрався у ситуації Андрій Заводян! Два голи після біля 400 хвилин затишшя – це неймовірно! Радості не було меж і у футболістів. В душі вони, мабуть, продовжували святкувати аж до перерви. Тому чогось серйозного бердичівляни, як, до речі, і коростенці, не створили.

 

Друга половина зустрічі, зважаючи на рахунок та статус господарів футболістів ФК „Коростень”, пройшла у атаках поліщуків. Гості ж із півдня діяли від захисту і намагалися контратакувати. Ініціативу на себе почергово брали Грошев, Левчук, Барчук, Шумило. Небезпечно пробивав останній – м’яч просвистів над поперечкою. Майже віч-на-віч виходив Міша Левчук, та воротар виявився спритнішим. Обмінялися команди і серією кутових. Атаки бердичівлян були настільки швидкими, що господарям доводилося іноді зупиняти їх ціною попереджень. Відзначився у поєдинку і хлопець із Нігерії (дехто каже, що з Камеруну). Якихось карколомних стрибків йому не доводилося показувати: коли через надійність захисників, коли через недолугість нападників суперника. Однак, й роботи йому вистачало. Необхідно відзначити, що усі навіси, простріли були його здобиччю. Серйозної загрози воротам Лопеса коростенці так і не створили. Та серце вболівальників завмирало не раз. І ось він – фінальний свисток. І – перша перемога! Та взаємні оплески гравцям та фанам...

 

Після Сказаного.

1. ФК „Бердичів” підтримували у Коростені 9 фанів.

2. Мікроавтобус із фанами на поєдинок запізнився на 30 хвилин. За розвитком подій на полі вони слідкували по телефону. Бердичівляни зайшли на стадіон із скандуваннями, а за хвилину ФК „Бердичів” вийшов уперед. Тому святкування другого голу фани, не дійшовши до трибун, влаштували на бігових доріжках.

3. Дружба з коростенськими фанами підтвердилася у перекличці, у скандуванні „Бердичів-Коростень-Алкоголь!” та візиті фана з Коростеня до славного міста Бердичів.

4. 130 км назад співу в дорозі.

5. Рівень стадіону „Спартак” відповідає рівню професійного клубу: повністю обладнаний пластиковими сидіннями, рівне, „м’яке” поле тощо.

6. Після гри І.Шумило та С.Іськов жартома заявили, що вони тільки і чекали на прихід фанів, щоб забити гол.

 

ПісляПісля Сказаного. Фани вдячні керівництву ФК „Бердичів” за організацію поїздки у місто Коростень. „Співпраця” виявилася успішною. :)