Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

м. Бердичів, стадіон „Прогрес”
01 липня 2006 року, 16.00
Глядачі: 350

 

Судді: Соболевський Віталій, Єфименко Віктор, Свиридов Олександр (усі – м. Житомир)

 

ФК „Бердичів”: № 1 Мазяр Юрій (№ 12 Іськов Сергій, 60 хв.), № 14 Перегуда Сергій, № 3 Карабан Віктор (№ 9 Лобанчук Віталій, 51 хв.), № 4 Іващенко Олександр, № 5 Шумило Ігор, № 16 Худинець Дмитро (№ 2 Борисевич Ігор, 54 хв.), № 7 Криденцер Володимир (№ 20 Лукашенко Анатолій, 33 хв.), № 8 Гнатенко Віктор (№ 18 Черкаєв Олександр, 63 хв.), № 19 Грошев Олександр, № 10 Зеленцов Ігор (к), № 11 Лисюк Антон.
Тренер: Слободенюк Володимир Миколайович.
Президент клубу: Борецький Володимир Іванович.

„Металург”: № 1 Глущенко Анатолій, № 2 Рябчук Володимир (№ 21 Дідківський Володимир, 65 хв.), № 3 Михайлов Роман, № 16 Ткачук Микола, № 20 Ґузь Віталій (№ 9 Дідківський Вадим, 20 хв.), № 6 Кириченко Андрій, № 17 Ковальчук Юрій, № 18 Лазаренко Віталій (№ 69 Якименко Юрій, 65 хв.), № 14 Заглода Володимир (№ 15 Михайлов Сергій, 68 хв.), № 10 Зборовський Олег, № 11 Гайовий Вадим.
Запасні: № 12 Качуровський Олександр, № 7 Марченко Ігор.

 

Голи: № 7 Криденцер Володимир (5 хв., 16 хв.), № 5 Шумило Ігор (33 хв.), № 7 Лисюк Антон (55 хв.), № 10 Зеленцов Ігор (к) (76 хв.).

Попередження: № 16 Ткачук Микола (46 хв.).

 

Не пройшло, як кажуть, і місяця, а великий футбол знову завітав до Бердичева. Себто наші футболісти проводили черговий матч Вищої Ліги Житомирської області. На цей раз у гості до нас завітали малинці, які на даний час встигли у першості зіграти два матчі: програли із рахунком 1:3 беззаперечному лідеру останніх років – коростенському „Хіммашу”, та зіграли в нічию 1:1 із житомирською СДЮШОР. Так би мовити, результати не вражають. Натомість бердичівляни після чудового старту удома – 4:0 над житомирським „Меблібудом”, двічі зіграли на виїзді у Житомирі: поступилися 0:1 „Дорожнику” і в принциповому матчі із „Легіоном” звели матч у нічию 0:0. Домашній матч із ФК „Коростень”, який мав відбутися два тижні назад, через свавілля у обласній федерації футболу перенесено на невизначений термін. Тобто з впевненістю можна сказати, що за грою та голами скучили як вболівальники, так і самі гравці.

 

І традиційно бердичівляни одразу взялися до справи. Володимиру Криденцеру вистачило шістнадцяти хвилин, щоб практично вирішити всі питання у матчі. Ну, крім, звісно, одного. Скільки ж сьогодні накидають у чужу сітку негостинні господарі? Не встигли глядачі зайняти свої улюблені місця, як на п’ятій хвилині м’яч уперше побував у воротах однофамільця відомого за виступами у запорізькому „Металурзі”, але, як бачимо, не настільки вдалого малинця Глущенка. Другий гол Володимир провів практично у пусті ворота після чудової атаки, в якій брали участь мало не півкоманди ФК „Бердичів”, але металурги лише розгублено крутили головами, не розуміючи, що ж відбувається?! Не витримавши такої ганьби і, мабуть, розчарований діями своїх підопічних, тренер гостей одразу робить заміну. Бердичівляни натомість, на щастя вболівальників, не збавляли обертів, а й далі продовжували розривати оборону металургів своїми стрімкими проходами і вдалими комбінаційними діями. Особливо працював правий фланг, через який в основному й виникало найбільше загроз воротам малинців. Приймав м’яч в штрафному після прострілу з правого флангу Ігор Шумило, але пробити завадили захисники. Після подачі з того ж правого флангу через себе намагався пробити Антон Лисюк, але не влучив по м’ячу. Він же продемонстрував чудовий дриблінг, коли по центру воріт пройшов трьох гравців, але до удару справа не дійшла. Завдавав удару головою Віталій Гнатенко, але вище воріт. І знову Лисюк, накрутивши кількох малинців, пробивав, але по центру воріт, тому шкіряна куля стала легкою здобиччю воротаря. Малинці ж відповіли тільки невдало виконаним штрафним з лівого флангу нападу, але після навісу м’яча у штрафний майданчик ним легко заволодів Юрій Мазяр. Це ще більше завело господарів. Знову з правого флангу прострілював Ігор Шумило, але нападник бердичівлян, перебуваючи в чудовій позиції, не зумів вдало прийняти м’яч і втратив його. А за якусь мить, на 33 хвилині, уже сам Ігор створив шедевр, закрутивши шкіряного у „дев’ятку”. ГОООООЛ! Воротар навіть не ворухнувся, тільки очима провів м’яч. 3:0! Як і в першому домашньому матчі гра зроблена у перші півгодини. Неперевершено! Одразу на лавку садять героя матчу Володимира Криденцера, аби приберегти його для наступного важливого матчу проти Чемпіона області – коростенського „Хіммашу”. Металурги ж, перебуваючи в нокауті, помиляються на рівному місці. Гнатенко відібрав м’яча й одразу запустив його вперед по своєму лівому флангу, звідки його миттєво переправили праворуч на Ігоря Шумила, який, пройшовши трохи вперед, завдав потужного удару – стійка! На диво, м’яч відскочив назад прямісінько до Ігоря, але цього він, мабуть, не очікував і повторний удар вийшов слабшим і якраз у воротаря. Шкода. На 37 хвилині могли б мати вже два дублі. Бердичівляни літали по полю, як заведені енерджайзери. Знову чудово обігрував у штрафній гостей Лисюк. При цьому м’яч потрапив у руку захиснику, від чого змінив свою траєкторію, однак арбітр цей факт проігнорував, пошкодувавши малинців. На 43 хвилині Ігор Шумило знову закручував у дальню „девятку”, тепер уже з лівого флангу, однак м’яч пройшов в 60-80 см над поперечкою. Металурги ж зуміли відповісти лише кількома штрафними у кінці тайму. Лише виконання одного з них можна вважати найнебезпечнішим моментом у малинців: після удару зліва Мазяр не зумів зафіксувати шкіряного, а відбив його всупереч всім воротарським правилам перед собою, та з другої спроби все-таки зумів його накрити, випередивши нападника гостей, що поспішав на добивання.

 

У другому таймі металурги заграли дещо гостріше. Особливо вирізнявся Вадим Гаєвий, який раз у раз пробивав по воротах господарів, але в жодному з випадків його удари не становили значної загрози: або полохали горобців на „рєзіні”, або на місці був воротар. Натомість своїм другим голом у нинішній першості відзначився наполегливий Антон Лисюк! Малинці ж виглядали безпорадними. Всі їх спроби, хоч щось „намалювати” біля воріт бердичівлян закінчувались нічим. Сам-на-сам із Іськовим, який замінив Юрія Мазяра, виводили Юрія Ковальчука, але бердичівлянин був першим на м’ячі. А самим небезпечним моментом металургів у другому таймі, та й матчі загалом, був епізод після розіграшу чергового кутового. Нападник гостей завдавав удару в ближній кут з трьох (!) метрів, воротар безсилий щось зробити, захисника на ближній стійці нема, хоча під час виконання кутових суперником – це неписане футбольне правило. Ніщо нас уже не може спасти! ГОЛ ..., подумаєте Ви?! На превеликий жаль, для гостей, на неймовірне щастя, для господарів за останніх зіграв ... малинець, який дивом опинився на лінії воріт і від якого м’яч пішов за межі поля. А до жорстокості невдячні бердичівляни відплатили гостям ... черговим голом у їх ворота. Чудовим ударом з правого кута штрафного поклав шкіряного у дальній кут воріт капітан ФК „Бердичів”, один з кращих півзахисників Чемпіонату Житомирщини у 2005 році за визнанням обласної федерації футболу – Ігор Зеленцов! За це на його адресу пролунали гучні оплески та овації вболівальників.

 

А незабаром пролунав й фінальний свисток судді про закінчення матчу. До речі, щодо судді, то це був один із перших матчів молодого Віталія Соболевського у якості головного арбітра на полі. І треба відзначити англійський стиль його суддівства: справжню принципову чоловічу боротьбу на полі він зупиняє лише у випадках, коли жорсткість переростає у жорстокість. Це дуже помітно впадає в очі, які звикли до українського стилю: свисток звучить тра й не тра, від найменшого дотику чи падіння, навіть артистичного. Але ж це футбол! А не балет. В той же час суддя часто ігнорував відверті порушення і нахабство деяких гравців. Так-що час для вдосконалення є, але тільки не хотілося б, щоб воно (вдосконалення) відбивалося на результаті гри, уже не цієї, інших.

 

Після Сказаного. Дивують результати ФК „Бердичів”. Дві домашні перемоги із загальним рахунком – 9:0 – і два виїзні матчі із загальним рахунком – 0:1. Що нам заважає так само яскраво грати у гостях? Ніхто не вимагає подібних „Аргентині-Ямайці” рахунків. Але навіть забити на чужому полі для наших гравців – це щось із сфери фантастики! Проте частково світло пробивається і в цей темний закуток нашого футболу. За день до гри із „Легіоном” аж одинадцять (!) гравців ФК „Бердичів” були задіяні у грі за вінницьку команду. Зрозуміло, що від додаткового заробітку мало хто відмовиться. Та чи варто заради нього ставити під загрозу турнірне становище, досягнення, гру РІДНОЇ КОМАНДИ?! Це вирішувати кожному гравцю особисто. А поки ми, вболівальники, із білою заздрістю спостерігатимемо, як заправлятимуть у Чемпіонаті коростенці і житомиряни.

 

 

Світлини з гри: