Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

м. Бердичів, стадіон „Прогрес”
03 червня 2006 року, 17.00
Глядачі: 700

 

Судді: Чеберя Євгеній, Петрусь Петро, Чирчик Олексій (усі – м. Житомир)

Делегат Житомирської обласної федерації футболу: Чирков Сергій Костянтинович (м. Коростень)

 

ФК „Бердичів”: № 1 Іськов Сергій, № 4 Іващенко Олександр, № 2 Борисевич Ігор (№ 14 Перегуда Сергій), № 13 Дейнека Олексій, № 16 Худинець Дмитро (№ 3 Карабан Віктор), № 5 Шумило Ігор (к), № 9 Лобанчук Віталій (№ 17 Піддубний Максим), № 19 Грошев Олександр (№ 15 Бабійчук Сергій), № 20 Лукашенко Анатолій (№ 11 Олесик Олексій), № 8 Левчук Михайло, № 7 Лисюк Антон (№ 18 Черкаєв Олександр)
Запасні: № 12 Мазяр Юрій.

Головний тренер: Олександр Підгорчук; тренер: Анатолій Гуменюк.

Президент клубу: Борецький Володимир Іванович.
„Меблібуд”: № 1 Михайловський Олександр, № 55 Віталій Гузин, № 66 Піскун Сергій, № 8 Жилов Микола, № 12 Бучинський Віталій, № 5 Лукомський Віталій, № 9 Тюрин Стас, № 6 Карпенко Юрій (№ 33 Іщенко Сергій), № 16 Лисак Микола, № 13 Трус Олександр, № 10 Духнов Олег (№ 99 Матвійчук Руслан).

Запасні: № 22 Сас Олександр.

Тренер: Карпенко Юрій.

Начальник команди: Духнов Олег.

 

Голи: №5 Шумило Ігор - 3 хв, № 8 Левчук Михайло – 20 хв., № 7 Лисюк Антон – 30 хв., № 15 Бабійчук Сергій – 88 хв. (з пенальті).
Попередження: № 13 Дейнега Олексій - № 16 Лисак Микола.

Матч розпочався з хвилини мовчання. Пішов з життя голова Житомирської обласної федерації футболу Стародубов Валерій Андрійович......................................................

Ну, ось нарешті й розпочалася футбольна першість на Житомирщині. Можна з впевненістю сказати, що глядачі, яких на трибунах зібралося біля 700 чоловік (і це за наявності всього декількох афіш), з нетерпінням чекали на цей матч. Адже бронзові призери першості – ФК „Бердичів” – завоювали серця вболівальників своєю феєричною та результативною грою ще минулого року. І всім було цікаво, чи не розгубили бердичівляни свою майстерність?! Інтерес до гри також підігрівав невдалий старт клубу у Кубку області та скандальні події по його завершенню. Крім того, протистояння із будь-якою командою із Житомира – це завжди принципово. Також слід відмітити і появу у ФК „Бердичів” офіційного спонсора – ТОВ „Солодова компанія”, про що сповістили присутніх відповідний плакат на стадіоні і нова симпатична біло-темносиня форма гравців. Гра почалася без розвідки і бердичівляни одразу вирішили показати, хто на полі господар,забивши вже на 3 хвилині гри гол – гол забив один із найкращий бомбардирів минулорічного Чемпіонату області Ігор Шумило. Головне, що бердичівляни не знизили обертів,а продовжували обстріл воріт Олександра Михайловського. Потужного удару завдавав Антон Лисюк, вище воріт зі штрафного запустив шкіряного Грошев, по правому флангу атаки сам-на-сам із воротарем виходив Михайло Левчук. Житомиряни намагалися якимсь чином протидіяти господарям поля. Але яким – залишилося загадкою і для мене. Крім контролю м’яча на своїй половині поля у них нічого не виходило. Хоча ні, стривайте. Дещо їм все-таки вдавалося. Це грубо косити наших футболістів і при цьому провокувати словесну перепалку, на що арбітр (і це тільки квіточки) дивом не реагував. Та, власне, що тут дивного. Адже наш суперник і судді, за волею обласної федерації, - з одного міста! Їм ще разом автобусом додому повертатися, а там уже... Бердичівляни зустрічали гравців команди-суперниці на кожному клаптику поля. І не даремно. Змусивши помилитися житомирянина перед своєю штрафною по центру і заволодівши м’ячем, шкіряного миттєво переправили праворуч на вільного Левчука, який пройшов правим краєм штрафної і потужним ударом увігнав кулю у дальній від воротаря кут воріт, - ГОЛ! Але душа бажала свята! І воно, на радість всім прихильникам футболу, тривало! Лисюк відпасовує на Левчука, удар – поперечка! Знову пас від Лисюка, удар, повз ворота. Нарешті перший більш-менш небезпечний момент створили гості. Після виконання штрафного перед карним майданчиком з лівого флангу атаки житомирян м’яч в метрі пролетів над поперечиною воріт. Господарі відповіли ударом метрів з двадцяти п’яти. Запам’ятався вдалими діями Лукашенко, який декілька раз оманливими рухами залишав з носом зразу двох гравців. А от Віталій Лобанчук навпаки, хоч і відзначався активністю – проходив двох, завдавав удару лежачи, але в той же час допускав занадто багато браку, як в передачах, так і невиправдано зловживаючи індивідуальними діями. Після подачі кутового, скориставшись своїм зростом, у високому стрибку завдавав удару Дейнега, однак не вдало. Житомиряни стримували натиск бердичівлян, як могли, використовуючи при цьому і удари по ногам, і підіграючи собі рукою (зокрема, Піскун), що арбітр дивним чином не помічав (чи не хотів помічати). Це, звичайно, викликало невдоволення, як серед вболівальників, так і серед гравців. При цьому Лисюк, справедливо апелюючи до арбітра, ледве не заробив жовту за розмови. Вболівальники теж намагалися захистити наших хлопців, зокрема згадуваного вище невеликого на зріст, але в’юнкого, Лисюка: „Не штовхай в спину, холєра, він же менший за тебе!”. Та про що можна говорити, якщо гості, Віталій Гузин, навіть аут не вміє вкидати за правилами. І бердичівляни одразу ледве не покарали знахабнілих гостей. Після потужного удару Левчука зі штрафного з центральної зони метрів з двадцяти семи м’яч влучив у стійку воріт, після чого шкіряного не без труднощів приборкав воротар. А далі. Далі на полі була „Бразилія”. Хоча ні. Бразильці, так би мовити, відпочивають. Атака бердичівлян, здавалося, заглухла в правому краю штрафного без жодних перспектив. Однак, м’яч таки вдалося навісити ближче до центру і Антон Лисюк, поклавши корпус вліво паралельно газону, в падінні ножицями увігнав м’яча у сітку! ГОООООООООООООООООООЛ! Фантастика! Справжня феєрія! Овації на стадіоні довго не вщухали. Зіграно півгодини, а рахунок – 3:0! До перерви потішив публіку Левчук, не опускаючи м’яча на землю, обіграв спочатку одного, потім прокинув собі м’яча на хід, обійшов іще чотирьох, а от на шостому гравці, на жаль, порушив правила. А так би знову виходив на побачення із Михайловським. Житомиряни ж до кінця тайму встигли лише забігти кілька раз в положення поза грою. Другий тайм почався з атак господарів. Вище воріт пробивав Грошев, небезпечно прострілював, щойно вийшовши на заміну, Бабійчук. Швидку контратаку правим флангом провели гості. Карпенко практично виходив уже віч-на-віч із Іськовим, але захисник виправився за провал на своєму фланзі і, наздогнавши суперника, вибив м’яч на кутовий. У відповідь після подачі зліва головою завдавав удару Бабійчук - хрестовина! Його вихід помітно підсилив нашу гру. Вдалими індивідуальними діями, проходами, фінтами, націленими передачами у другому таймі запам’ятався капітан бердичівлян – Ігор Шумило. Встигли команди заробити по перерві і по гірчичнику. Невдалий підкат виконав Олексій Дейнега, за що й був покараний. У житомирян відзначився Микола Лисак. Небезпечно кутовий виконували гості. Захисники проспали у штрафному нападника гостей, однак той, перебуваючи сам перед ворітьми, мабуть, не чекав такого подарунка долі і невдало прийняв м’яч на груди, після чого шкіряна куля викотилася за межі поля. Ви знаєте, чому ходять на футбол? Вірно! Побачити голи. А коли в першому таймі забивають три, хіба не хочеться їх побачити у другому? Так! Ще й як хочеться! І саме цього прагнули і вболівальники, і гравці-господарі. Однак м’яч вперто не йшов у ворота. І після грубого порушення правил у карному майданчику гостей судді, попри всі свої симпатії, не залишалося нічого іншого, як показати на одинадцятиметрову відмітку. І розрекламований виступами за вінницькі команди Сергій Бабійчук чітко реалізував пенальті, розвівши воротаря з м’ячем у різні кути, - ГОЛ! Незабаром пролунав фінальний свисток, який сповістив усіх присутніх про чудовий старт ФК „Бердичів” у Чемпіонаті області!

 

А.С.А.В. (АБО КОЛИ МІЛІЦІЯ БУДЕ З НАРОДОМ?)

Однак, як же в Бердичеві, та ще й на футболі, та й без скандалу. Святкуючи чудову перемогу рідної команди, вболівальники запалили фаєр, який викликав море схвальних овацій. Адже вболівати потрібно красиво! Проте те, що є нормою для цивілізованої Європи, вважається дикунством для представників правопорядку. А можливо таке уявлення у працівників міліції в силу їх розвитку? Вони затримали вболівальника, мотивуючи це тим, що фаєр міг завдати шкоди навколишнім. Але яким чином це могло трапитися? На трибуні, де перебували найпалкіші вболівальники, які до речі розгорнули єдиний на матчі банер (великий прапор України із надписом „БЕРДИЧІВ”), і на біговій доріжці поряд нікого не знаходилося. Давши фаєру догоріти, він відкинув його погаснувшого на бігову доріжку. Однак це, за трактуванням наших правоохоронців, виявляється надзвичайно злочинним діянням (цікаво, де вони були два тижні тому, коли на стадіоні по завершенню матчу відбулася грандіозна бійка за участю до двохсот чоловік і коли їхня присутність справді була потрібна). За хлопця, звичайно, вступилися словесно вболівальники і гравці команди. Однак, це не переконало правоохоронців, скрутивши хлопцю руки та відлупцювавши його кулаками та дубинками (що вдалося зазняти навіть на камеру), вивели „правопорушника” зі стадіону. На „допомогу” наявному десятку правоохоронців за викликом прибуло аж п’ять машин із ще кількома десятками міліціонерів. Під овації присутніх та крики „Ганьба” нещасного посадили в клітку і відвезли до відділку. Наш вболівальник примхливий. Він любить яскравий футбол. Зараз команда грає чудово і наш глядач лише повертається на стадіон. Але чи сприяє цьому таке відношення міліції до людей?! Чи прийде він наступного матчу після такого свавілля?! Що ж, вислів „міліція з народом”, на жаль, так і залишається питанням, а не ствердженням. І як тут не просто згадати, а прокричати на всю горлянку фразу англійських хулзів: „А.С.А.В!!!”