Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

Мій останній звіт зі збірної закінчувався словами: "ГОТУЙТЕ ЗАКОРДОННІ ПАСПОРТИ ! Ближче, хіба Білорусь. 12 жовтня 2012 року. Молдова - Україна".

І для декого з бердичівлян це стало гаслом! Особисто я марив цією поїздкою майже рік: вчив румунську, вишукував відомості про країну в неті, врешті-решт дешевше, а тому з боєм з міграційною службою зробив собі закордонний, заздалегідь замовив квитки на поєдинок, "пробив" маршрут, пересадки, ціни, автобусні графіки... Але, як завжди, не обійшлося без пригод. Двоє бердичівлян добиралися через Київ бусом з чернігівцями. А мій маршрут для нас з дружиною зірвався через хворобу колеги, який мав довезти нас до першого місця пересадки. Зате знайомі львів'яни, яких я підбив на свій шлях, скористалися усіма моїми порадами і прибули всього на годину пізніше розробленого мною графіку. Бо не могли всіх своїх зібрати. :) Нам же довелося потягом до Роздільної. А далі через колись українську Наддністрянщину, вона ж Придністровська Молдовська Республіка. Мабуть, досвід Євро-2012 дався взнаки і ми пройшли рідний комп'ютеризований кордон без затримок. А вже в Наддністрянщині папірці, ручки і черги. На тобі "назад в СРСР" з порога, так би мовити. :) Далі складалося з пересадками дуже швидко: кордон - Тираспіль - Кишинів. І перша практика румунською: "Cât?". А далі, вслухаючись у вимову, доволі успішно користуватися нескладними висловами... Хоча в більшості випадках, або просто користувався українською, або спочатку перепитував, чи розуміють. Кумедний випадок стався біля книжкової лавки. Я їй: "Ințelege limba ucraineană? - а у відповідь - Розумію, що Вас цікавить". :) Приємно. Сусіди. Та й 9% українців в Молдові. Лише тричі за два дні мене не зрозуміли. В одному випадку дівчина-офіціантка взагалі тільки, склалося враження, румунською і володіла...
Молдова - і виноградники за вікном автобуса. А ще Кишинів вразив великою кількістю людей. Із 3 млн. молдаван, мабуть, половина мешкає у столиці, хоча за статистикою вдвічі менше. І обмінниками - на кожному кроці. Далі готель, екскурсія містом. І вже ближче до вечора центр все більше і більше майорів українськими прапорами, вишиванками. Траплялися відчайдухи, що на авто роз'їжджали містом і сигналячи скандували "УКРАЇНА!", а вболівальників господарів побачив аж під стадіоном. Ні афіш, ні жодного натяку від перехожих, що сьогодні футбол. А от під стадіоном  можна було вкотре пересвідчитися, що світ тісний. І навіть закордоном. :) Перебачив чимало знайомих фанів з інших міст. І без проблем зійшлися докупи нарешті усі бердичівляни, попередньо взагалі не домовляючись (тариф на мобільний зв'язок у 13 гривень за вихідні і ВХІДНІ дзвінки взагалі позбавив будь-якого зв'язку, крім повідомлень за 4 гривні). Бердичівське пиво (!), а тому найрідніше, :) перед грою і вперед - долати "кордони"! Трусили кілька разів і ґрунтовно, навіть дівчат. Але ніщо не завадило фану пронести через кілька державних і поліцейських кордонів маленьке "свято" на трибуни. :)
Вболівання - не перекажеш. Такий запал, піднесеність, гордість треба відчути кожному. Коли кілька тисяч (писали згодом 2000) в одному ритмі, в жовто-блакитних кольорах підтримують рідну команду і на стадіоні чути тільки нас - це вражаюче. Гра - та ніби грали, можливості були забити, стійка. Але результат нікудишній. І фанати були налаштовані дуже агресивно до своїх гравців. Підкликали їх після поєдинку до себе, та ті, напевно, злякалися і не підійшли. А ще акаби місцеві не дозволили вішати прапори. Спробували на задню стіну, використав всі 4 стікери, що брав із собою, але вага "БЕРДИЧЕВА" виявилася їм не під силу. Там вони й лишилися. А прапор кілька разів піднімали в руках.
Наступного дня у Кишиневі був День міста. Але півдня, що ми ще лишалися у місті, лив дощ не як з відра, а як з цистерни. І безперестанку. Давно я такого не бачив. Але настрій підняли самі молдавани. В торговому центрі, вибираючи сувеніри, підслухали розмову і довго сміялися. Щорічно влада проводить свято, складається, що на другі вихідні у жовтні. І щорічно в цей час ллє дощ! От правду кажуть - молдавани ! ! ! :)))
Планували подивитися на зворотньому шляху Бендерську фортецю. Але - увага - там досі знаходиться російська військова частина і на вихідних вони екскурсій ... не проводять..? Але не це зіпсувало настрій, а придністровське КГБ (досі існує) і прикордонники. З їх боку на Молдову автоматники стоять. Все так, ніби бойові дії. І та сама паперова тяганина, що й на кордоні з Україною. А Молдавани впускають до себе всіх, не спиняючи і не перевіряючи. І так само випускають. А от за законами цього ніким не визнаного ПМР, якщо ти в Молдові не зареєструвався і повертаєшся через більш, як добу. То ти вже порушник, нелєгал і контрабандист. Щоб вони сказилися! З мене в житті так відверто грошей ще ніхто не збивав - 400 гривень і "начальнік падумаєт", кацап запльований. Повернутися назад, а потім вже через Могилів-Подільський одразу порахував буде дешевше. І якби був сам, то так і вчинив. Найбільше турбувало, що мені зараз доведеться це дружині пояснювати, а ці дівчата... 100 кладу на стіл і витягую руку за паспортами, "або ми повертаємося". Варіантів в нього не було. А в маршрутці, яка нас увесь цей час чекала, дав уже волю почуттям: "Йобане придністрір'я! Розкрутили, блять, на сто гривень!", і хоч би хтось слово промовив, гробова тиша. Так-що, не ходіть люди у придністровську комуністичну резервацію гулять. :) Принаймі, я зарікся. :) Тому розумієте, які ми були щасливі побачити рідний беріг і повернутися знову в Україну. :)
А загалом приємно, що Молдову ми випереджаємо за розвитком щонайменше на півдесятка років. Для них ми - Європа! Тільки не на Молдову нам треба рівнятися. ;) La revedere!

Криця +, Руля, Джон

Після Сказаного. Ще в Придністровській комуністичній резервації на 50 їх рублях зображений Тарас Григорович Шевченко. Так от львів'яни наміняли кілька, написали "РУКИ ГЕТЬ ВІД НАШОГО ТАРАСА!" і пустили далі в обіг. :) А на моє прохання "обміняйте мені, щоб була купюра із Шевченком", валютчик висунувся з віконечка і процитував, забув, чи "Реве та стогне", чи "Як помру, то поховайте". Але враження це від резервації не покращило.