Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

17 липня 2010 року, 16.00

м. Бердичів, стадіон "Шкіряник"

Глядачі: 200 чоловік

 

 

На останню гру Чемпіонату очікували не те, щоби із вимогою відігратися за всі невдачі, але із надією побачити хоча б промінь надії у грі ФК "Бердичів". На жаль, поєдинок став черговим побиттям і команди, і почуттів її вболівальників.

 

Пропустили першими, потім відігралися, і знову пропустили - з пенальті. Решту ігрового часу бердичівляни стояли на полі. Ні бажання, ні сил показати ГРУ у них не було.

 

Підтримка. 10 чоловік на секторі, почали заряджати і тоді наші відігралися. Геть чисто, як у Житомирі. Спалили 2 дими, полаяли суддю і приїжджих "плюшевих фанатів" (с). Ті не тільки заряди крадуть, плагіатори (такий яскравий приклад, як "тільки перемога, тільки уперед", подібний ніде не чув, хоча поїздив Україною достатньо, прим. Криці), а й ведуть себе угостях нахабно. Хоча це і не в новину. Рік назад їх поведінка особливо не відрізнялася.

 

 

Настає перерва. Але вже турбує питання, що буде і з клубом, і з Південно-Західною Трибуною у 2 колі. Гадаю ситуація із ФК "Бердичів" особливо не зміниться. Останніми не будемо, і то вже добре (аж сміх бере від того "добре"). А підтримка, відчуваю, ще зменшиться, хоча куди ще менше?! Якісно Південно-Західна Трибуна зросла: і дими, вогні ледь не кожної гри ще й кілька штук (крім деяких виїздів), і банер новий "заводський", і кілька зарядів нових зі скрипом розучили... Але кількісно опустилися, мабуть, до самих початків руху. Причини? Нічого нового.

1. Відсутність гри команди: більшість не хоче підтримувати невдах, а ФК "Бердичів" який вже рік підряд провалює Чемпіонат, і ніяким патріотизмом тут не натисниш.

2. Місце розташування стадіону. На "Прогрес" більше попаде звичайних роззяв, які й не чули про футбол у Бердичеві, ніж відданих вболівальників гри мільйонів на забутий Богом "Шкіряник". А як не можна зібрати десятки фанів удома, то хто поїде на виїзд?

3. Внутрішня криза Південно-Західної Трибуни. Довго думав, якби все те, що у нас і з нами відбувається обізвати і коротко, і не сильно гостро. Напевно так. Хоча слово "криза" не вживаю за жодних обставин. Один із моїх друзів, фанів "Карпат", який, до слова, не мешкаючи у Львові, вибився у "основні" завдяки втіленню своїх ідей, сказав десь із рік назад про наш рух приблизно так: "Вас не можна назвати фанатами, це щось схоже на первісне, але щире вболівання, коли фан-підтримка тільки зароджувалася". Тоді я з ним сперечався, доводив протилежне. Але нині з ним згоден. Зародившись, ми не зуміли перейти на новий щабель підтримки, який відрізняється організованістю, контролем, неписаними правилами поведінки, взаємною підтримкою, я мовчу вже про внески. А для чого? Пива попити і суддю обізвати і так можна. Тому ті банери, дими, вогні - це всього-на-всього інерція того гарного ходу, який ми набрали, зародившись. Але без переходу на інший рівень підтримки наш фан-рух приречений на згасання. Найбільше прикро те, що навіть усвідомлюючи необхідність змін, бажання у "основних" змінюватися немає...