Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

ФК "Бердичів" 2:0 (0:0) "Прес" (Радомишль)

5 червня 2010 року, 16.00
м. Бердичів, стадіон "Шкіряник"
Глядачі: 250 чоловік

Голи: В. Криденцер, 60 хв., С. Данилевич, 80 хв.

Початок Чемпіонату пройшов тихо і буденно. Без обіцяних кольорових афіш від спонсорів команди, без офіційного відкриття, тобто традиційних підняття прапору України під виконання гімну України та присутності щонайменше заступника міського Голови. Та й особисто ніякого ажіотажу не відчував. Можливо, цьому сприяла і насичена футболом весна (дякую команді!), можливо, «сила» суперника, а насправді відведена новачку роль невдахи Чемпіонату…

 

Цей настрій, схоже, передався і гравцями Футбольного клубу «Бердичів». Спека, невелика кількість глядачів (наслідок відсутності афіш, кажуть, що тільки на базарі було оголошення на радіо) і така ж сонна гра господарів. Тільки фани Південно-Західної Трибуни намагалися розворушити цю сонну масу своїми зарядами, «димом» та новим якісним банером. Зрештою і вони піддалися загальному настрою і всередині першої половини гри перерви у зарядах були занадто тривалими. До цього часу бердичівляни запам’яталися тільки незарахованим голом Криденцера. Серед 4 забитих цього футбольного вечора він був найгарнішим. Передачу з правого флангу Володимир прийняв перед штрафним майданчиком, увійшов у нього і потужним ударом під поперечку перекинув воротаря, який дещо вийшов із воріт. Гол-красень! Та боковий, не востаннє у цій грі, несправедливо махнув прапорцем, і головний суддя, на жаль, поклався на його бачення ситуації. А в кінці тайму команди обмінялися небезпечними моментами. Спочатку Ярощук пройшов своїм правим флангом, втратив у боротьбі із захисником м’яч, але ціною пошкодження у стрибку видряпав шкіряного і навісив-прострілив у воротарський майданчик. Та воротар перехопив цю не зовсім точну передачу. На жаль, Валентин після цього не зміг продовжити гру. А Лобанчук, що замінив його, запам’ятався тільки двома змарнованими нагодами відзначитися, але вже після перерви. Натомість гості перед перервою не використали найкращу свою нагоду відкрити лік голам у Чемпіонатах області. Після кутового і удару головою м’яч пройшов у лічених сантиметрах від стійки.

 

Друга половина почалася у ритмі першої. Але вже за 5 хвилин розпочалися масові заміни у господарів. І «молодняк» забігав так, що «Пресу», подумалося, залишилося не довго. Вакула, Майданюк, Мкртчан, який замінив того ж Лобанчука, та інші розривали оборону і завдяки швидкостям, і завдяки довгим передачам. І після однієї з таких Володимир Криденцер все ж таки записав своє прізвище «на табло» стадіону. А поховав хоча б якісь надії радомишлян на рятунок Сергій Данилевич. Його удар зі штрафного низом вийшов хоча і не сильний, але точний. За якою «стінкою» ховався у цей час воротар – загадка. Ще бердичівляни встигли забити один м'яч, але він, здається справедливо, не був зарахований. А одного разу після удару когось із молодих шкіряний пройшов у сантиметрах від стійки.

 

Щодо підтримки, то зменшення кількості фанатів із 30 до 20 навпаки пішла, вважаю, на користь. Хотів би відзначити більш злагоджений звук та згуртованість фанів. Ну, й відсутність лівоохоронців сприяла розкутості. При цьому жодних жертв, скарг і лайки на секторі та довкола. Тому для чого вони взагалі на стадіоні? :) Перший гол відзначили «вогнем» та «хлопавкою», а завершили гру славнем України і «димом».

І ще звертаюся до радомишлян: купіть воротарю рукавички! :)