Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

 

м. Житомир, стадіон пожежної частини на Мальованці
09 червня 2007 року, 16.00
Глядачі: 60

 

ФК „Бердичів”: № 1 Ндже Лопес, № 4 Іващенко Олександр, № 13 Дейнега Олексій, № 18 Карабан Віктор (№ 16 Худинець Дмитро), № 17 Жула, № 11 Подгорський, № 7 Заводян Андрій, № 8 Козлюк Андрій, № 19 Грошев Олександр, № 5 Шумило Ігор, № 9 Бесараб Олександр.

Запасні: № 13 Іськов Сергій, № 10 Гаврилов Олег, № 12 Антонюк Юрій, № 15 Блоцький Ярослав, № 20 Самсонюк Іван.

Тренери: Слободенюк Володимир Миколайович, Гуменюк Анатолій Олександрович.

Президент клубу: Борецький Володимир Іванович.

 

Гол: 10 хв.

 

Ну, ось нарешті і розпочався довгоочікуваний чемпіонат області з футболу. Не пройшло і восьми місяців (із жовтня минулого року) як наші хлопці знову вийшли на смарагдовий газон (однак помережаний сірим ґрунтом), аби позмагатися за найпочесніший обласний трофей. Сказати, що вболівальники чекали на це з нетерпінням, - нічого не сказати. Цей момент усі вважали нездійсненною мрією!

За цей час змінився і склад команди. Перш за все треба відмітити, що головна ставка зроблена на місцевих вихованців. Такого явища, коли половину, а то й більше, команди складали вінницькі „легіонери”, уже нема. Залишили тільки досвідченого Бесараба та перспективного Заводяна. В той же час в команді з’явилися найяскравіші гравці бердичівського ДЮСШ – Іван Самсонюк та Ярослав Блоцький, які ще в цьому сезоні виступали у Першій Лізі ДЮФЛ (серед гравців 90-го р.н.). Повернули в команду і Михайла Левчука, який чудово проявив себе у міському чемпіонаті з футзалу.

Але найцікавіше „придбання” – це „вінницький” (?) чорношкірий „легіонер”, воротар Лопес Ндже. Забігаючи наперед, треба зазначити, що вини його у пропущеному голі немає – стрибав він у напрямку польоту м’яча, однак шкіряний, по-зрадницьки вдарившись об один із горбків, якими всіяна домашня „арена” житомирян, перелетів через Лопеса і затріпотів у сітці – 1:0. Рахунок до кінця гри так і не змінився. І завдяки чому він мав би змінитися, не зрозуміло. Команди показали зовсім нецікавий та безбарвний футбол. За весь матч команди створили напівмоментів менше, ніж пальців на одній руці. У бердичівлян були відсутні капітан І. Зеленцов та М. Левчук. За деякою інформацією, вони захищають кольори українського прапора на чемпіонаті Європи з футболу серед ... поштарів, що проходить у Голландії. Отакої! Проте відсутність двох гравців основи (причому Левчуку місце в основі потрібно ще завоювати) навряд чи серйозно позначилася на командній грі. А насправді – на її відсутності. Як і передбачалося, незіграність і є однією з проблем бердичівлян на старті. Питання: чи вони зіграються взагалі? А ми ще мріяли про Другу Лігу і майже повірили у реальність Аматорської. З такою грою нам не світить і бронза в області!

А що ж господарі поля?! Переможців не судять. Перший момент вони створили, як тільки пролунав свисток про початок гри. Прохід центром, удар – стійка! Хоча Лопес, як здалося, контролював політ м’яча і був готовий, у разі необхідності, вступити в гру. А за кілька хвилин внаслідок проходу лівим флангом і удару з кута штрафного майданчика господарям вдався згадуваний вище, хоч і безглуздий, але – гол! Після цього бердичівляни трохи завелися. Однак їх дії були неосмисленими і хаотичними. А єдиний напівмомент, що вдався – це удар головою Ігоря Шумила з лінії штрафного після навісу з лівого флангу. Проте вище поперечки. А надалі гості міцно засіли на своїй половині поля і майже не перетинали центральну лінію. Проте житомирянам нічого путнього створити також не вдалося.

Другий тайм був копією першого. Команди спромоглися обмінятися по одному небезпечному моменту. Спочатку з меж штрафного майданчика непогано закручував у праву верхню дев’ятку гравець „Легіона”. Однак м’яч просвистів у сантиметрах над поперечкою. До речі Лопес і у цьому моменті контролював політ м’яча. І якби останній опускався якраз у ворота, то на 90% відбив би шкіряного... Але хіба ми такі бездарні, що опустилися уже до того, щоб послугуватися чорношкірими гравцями?!

Бердичівляни натомість хвилин на 15 влаштували облогу воріт суперника. Проте з цього зуміли витиснути один по-справжньому небезпечний момент. Після кутового зліва гравець ФК „Бердичів” опинився один з м’ячем за 3 м (!) від брами. У воротях лиш один воротар. Бий куди душа бажає. Однак як при цьому бердичівлянин „зміг” попасти у кіпера – загадка.

А далі – знову тяганина у середині поля і боротьба: як із суперником, так із „ріллею”, на якій бігали гравці. І свисток, що засвідчив другу поспіль поразку ФК „Бердичів” із рахунком 0:1.

 

Після Сказаного.
1. Комунальне підприємство „Міський футбольний клуб „Бердичів-Лідер” виступає в обласних змаганнях під назвою „Футбольний клуб „Бердичів”.
2. На нових футболках ФК „Бердичів” нарешті видно номери. А ще зображено герб розроблений вболівальниками, із вставкою від клубу – футбольним м’ячем на пів герба, та вишито назви спонсорів: міськвиконком і Бердичів-солод.
3. Своїм ходом команду приїхало підтримати до Житомира 9 фанів.
4. Інспектор (?) матчу в грубій формі відмовив співредактору сторінки вболівальників ФК „Бердичів” надати для ознайомлення протокол поєдинку.
5. В транзитному автобусі назад було весело від громового співу.