Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

Категорії розділу

Збірна [14]
Підтримка збірної України
S.W.S [18]
Власна участь у змагах
2006 [16]
Підтримка ФК "Бердичів"
2007 [15]
Підтримка ФК "Бердичів"
2008 [21]
Підтримка ФК "Бердичів"
2009 [16]
Підтримка ФК "Бердичів"
2010 [20]
Підтримка ФК "Бердичів"
2011 [21]
Підтримка ФК "Бердичів"
2012 [13]
Підтримка ФК "Бердичів"
2013 [24]
Підтримка ФК "Бердичів"
2014 [13]
Підтримка ФК "Бердичів"
2015 [16]
Підтримка ФК "Бердичів"
2016 [22]
Підтримка ФК "Бердичів"
2017 [11]
Підтримка ФК "Бердичів"

Футбол за будь-якої погоди

Погода в Україні

Опитування

Найкращий гравець ФК "Бердичів" у липні 2017 року?
Всього відповідей: 17

Статистика


Зараз: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Ласкаво просимо

Чемпіонат області-2017
2 вересня
м. Бердичів
Центральний стадіон

ФК "Бердичів"__?
Полісся
(Ставки)_?

Кнопка нашої сторінки
для обміну



вводити без пробілів в середині дужок

< A href=http://sws.ucoz.com/> < img src=http://sws.ucoz.com/knopka.jpg title="Південно-Західна Трибуна" width="88" height="31" border="0" align="absmiddle" /> < / a >
Неділя, 20.08.2017, 16:26
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Головна » 2009 » Листопад » 9 » 2006 рік. 14 тур Чемпіонату області. Надія в серці жевріє іще
00:06
2006 рік. 14 тур Чемпіонату області. Надія в серці жевріє іще

„Металург” (Малин) 2:2 (2:0) ФК „Бердичів”

м. Малин, стадіон „Авангард”
07 жовтня 2006 року, 14.00
Глядачі: 120

ФК „Бердичів”: № 1 Мазяр Юрій, № 2 Барчук Сергій, № 4 Іващенко Олександр, № 13 Дейнега Олексій, № 18 Чорний Юрій, № 20 Лелюк Олександр, № 7 Заводян Андрій, № 10 Зеленцов Ігор (к) (№ 8 Козлюк Андрій, 51 хв.), № 14 Рябцев Денис, № 5 Шумило Ігор, № 9 Бесараб Олександр (№ 19 Грошев Олександр, 75 хв.).
Запасні: № 12 Іськов Сергій, № 3 Піддубний Максим.
Тренери: Слободенюк Володимир Миколайович, Гуменюк Анатолій Олександрович.
Президент клубу: Борецький Володимир Іванович.

Голи: № 17 Ковальчук Юрій (24 хв.), № 10 Зборовський Олег (43 хв.) – № 5 Шумило Ігор (53 хв., 63 хв.).

Малин зустрів нас похмурим, густим туманом, ніби намагався сховатися у ньому від очікуваних, але не зовсім бажаних гостей. Шлях із залізничного вокзалу до стадіону забрав біля півтори години, однак дав можливість ближче познайомитися із містом та його околицями. Проте чимось здивувати йому нас не вдалося: сміття на узбіччі, з якого можна зробити висновок, що найбільш ходовим товаром є цигарки „Winston” та сухарики „Флінт”, радянські панельні і цегляні житлові коробки, позбавлені будь-якого естетичного смаку, моторолери – дешевий дарунок дикого капіталізму, як найбільш поширений вид транспорту, кам’яний Ленін із розчепіреними, як в злодюги, пальцями поряд із дивом уцілілим православним собором на уже Соборній площі (сумніваюся, що вона носила таку назву у періоди раннього і тим паче розвинутого соціалізму), – усе як і в інших невеличких містах України. Лише старі хатинки із побіленого зрубу надають місту якоїсь неповторності та нагадують, що ми у краю лісів.
Про зустріч місцевого „Металурга” з одним із лідерів Чемпіонату – ФК „Бердичів” – і сороки не скрекотали, тому відсутність афіш, відверто, не здивувала. Як і відвідуваність матчу – біля ста чоловік разом з тренерами і запасними команд. Навіть для Бердичева, який теж не може похвалитися футбольними аншлагами, – це рівень глядацької аудиторії ДЮСШ.

Матч почався без розвідки і вже перша атака господарів могла засмутити бердичівлян, однак минулося. Тиск малинців тривав і на 6 хвилині Юрію Мазяру знову довелося показувати свою майстерність. А вже за дві хвилини мав – був зобов’язаний – забивати Ігор Шумило. Ігоря вивели віч-на-віч із воротарем, проте він занадто далеко змістився ліворуч і пробивати йому було вже не так зручно – м’яч із дальнім кутом воріт, на превеликий жаль, розминувся. Згодом вже малинці намагалися вивести на побачення із Мазяром свого форварда, проте Юра був на м’ячі першим. А на 22 хвилині господарі засвідчили усю свою „гостинність”: спочатку у боротьбі за верховий м’яч невинним помахом ліктем послали у нокаут Олексія Дейнегу, який саме у цей дань святкував своє день народження, на що суддя навіть не звернув уваги, і лише після кількахвилинної лежаними гру було зупинено. Удар був на стільки сильним, що Олексія повертали до свідомості і зупиняли кров хвилин п’ять. Навіть тренери прибігли зясувати, чи все з ним гаразд і чи зможе надалі грати. В цей час гру відновили, і гості, чи не вслідкувавши за гравцем „Металургу” чи з метою відплати за товариша, порушили правила по центру воріт у метрах двадцяти п’яти від них. Розбіг, і від неймовірного та філігранного за виконанням удару м’яч влітає у дев’ятку брами бердичівлян. Гол-красень. Що й казати. Гості завелися не на жарт, але крім бездумної біганини, непотрібних порушень правил, суперечок і образ в середині колективу, це нічого не принесло. А наша оборона навіть не нагадувала прохідний двір – там взагалі нікого не було! У кількох моментах за верховий м’яч у штрафному майданчику бердичівлян боролися лише Сергій Барчук і до п’яти (!) малинців. І щастя гостей, що м’яч постійно лягав саме на голову Сергія. Питання: а чим в цей час займалися і де пропадали інші захисники ФК „Бердичів”? На 37 хвилині чудового удару завдавав вісімка малинців – Мазяр у надзвичайному стрибку дотягується до шкіряного і переводить його на кутовий. А за хвилину у штрафному бердичівлян синім полум’ям палала жахлива пожежа. Спочатку форвард господарів виходить один-на-один із воротарем. Мазяр встигає вискочити і заблокувати можливість для удару, потім за нападником зміщується на край штрафного майданчика, перепрофілювавшись у захисника, та малинцю вдалося розвернутися і навісити у центр. Тут металурги кілька раз розстрілюють залишені напризволяще ворота, проте завдяки самовідданим діям уже справжніх захисників шкіряний дивом не потрапляє у сітку. Врешті після добивання м’яч летить у рамку, трибуни і гравці-господарі в радісному пориві зриваються у криці: „Гол!”, але Юрій Мазяр у відчайдушному стрибку обличчям до воріт вибиває м’яча собі за спину у поле. А суддя показує, що гра може тривати далі. Це був справжній шок! І для малинців, і для бердичівлян. У відповідь гості спромоглися завдати лише кілька дальніх ударів, які не становили особливої небезпеки. А на 43 хвилині настирливий восьмий номер малинців все таки досяг свого. Увійшовши в штрафний майданчик, він обіграв одного захисника і, опинившись перед іншим та воротарем, влучно пробив у нижній кут воріт. 2:0!!! Жах! Винести Малин удома 5:0 і дозволити собі на виїзді програвати уже після першого тайму 2:0?! Крім того, уперше в сезоні ФК „Бердичів” пропустив у матчі два м’ячі. Як кажуть, нема слів, одні емоції.

Другий тайм розпочався кардинально за іншим сценарієм. Малинці міцно закріпилися на своїй половині поля, а злість бердичівлян, на відміну від першого тайму, вилилася у жорстку дисципліну на полі і вдалі, іноді навіть хрестоматійні комбінаційні дії. Гостям удавалося усе й усюди: атаки розгорталися на обох флангах й у центрі. На полі заграв справжній ФК „Бердичів”! А хто грав у їх футболках у першій половині зустрічі – питання до тренерів і функціонерів клубу. Уже на 53 хвилині після прострілу з лівого флангу Ігор Шумило відіграє один м’яч. А на 63 хвилині Ігор організував черговий футбольний шедевр: отримавши м’яча метрах у двадцяти п’яти від воріт, він опинився один перед двома захисниками і воротарем, миттєво зорієнтувався і, піднявши м’яча у повітря, неперевершеним ударом перекинув усіх суперників. ГОЛ!!! 2:2! І півгодини часу, щоб вирвати таку необхідну перемогу. Удари, простріли, навіси, виходи віч-на-віч змінюються один за одним. Ворота малинців розстрілюють усі, крім Мазяра, а м’яч постійно, вперто, у кількох сантиметрах, дециметрах, метрах опинає такі жадані для взяття бердичівлянами ворота. Натомість малинці у другій половині зустрічі не створили практично нічого. Кілька раз намагалися зловити гостей на контратаках, однак або їх підводила точність, або вдало грав воротар гостей. Бердичів бився до останньої секунди, проте рахунок так і залишився нічийним.

Криця, котрий єдиний разом зі своєю дівчиною "пробили" цей виїзд
 
Світлини із виїзду:
 
Відгуки гравців та тренерів після гри:
Слободенюк Володимир Миколайович, тренер ФК „Бердичів":
-„Не щастить нам! Фарт має велике значення. Десять моментів, а забити, на жаль, не змогли.
- Так, команда у другому таймі билася, боролася по-справжньому, до останнього. А чому ж так слабо зіграли у першому таймі?
- Якби тоді, на початку, Шумило забив – зовсім інша гра була б. Спокійніша, виваженіше б. А так поспішали, нервувалися, метушилися. Що я можу сказати? Фактично у нас від „Хіммашу” 4 очки відриву. Сьогодні вони грають із „Нивою”. „Нива” не приїде – 180 км! А у них з фінансами...”
Барчук Сергій, захисник ФК „Бердичів”:
- „Два різних тайми. У другому всі грали так, як уміють насправді: швидко, розуміючи один одного із півслова – віддав пас, відкрився, пробив.”
Заводян Андрій, півзахисник ФК „Бердичів”:
- „Мало розминалися. Фактично з автобуса і на поле. Приїхали за 15 хвилин. Встигли тільки переодягнутися. А потрібно зачекати, поки розімнешся, відчути м’яч, поле.”
Рябцев Денис, півзахисник ФК „Бердичів”:
- „Довго входимо у гру. Ми й самі помітили, що у других таймах граємо краще. А в першому – не встигаємо розім’ятися.”
- Так, можливо, потрібно приїжджати трохи раніше – за годину-дві до матчу?
Барчук Сергій:
- „Але ми так завжди граємо на виїздах! І ніяких проблем ніколи не було. Як правило, уже в першому таймі вкидаємо кілька м’ячиків, а там уже контролюємо гру. А тут не заладилося спочатку. А потім в другому заграли, два забили, а далі не щастило.”
 
Криця
Категорія: 2006 | Переглядів: 546 | Додав: Криця | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
I have exactly what info I want. Check, please. Wait, it's free? Awoesme!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]