Підтримка ФК "Бердичів"
на трибунах і поза ними

ФК „Бердичів” 3:1 (1:0) „Дорожник” (Житомир)

м. Бердичів, стадіон „Прогрес”
09 вересня 2006 року, 16.00
Глядачі: 250

Судді: Берестов В. (Миропіль), Савицький С., Свиридов О. (обидва – Житомир)

ФК „Бердичів”: № 1 Мазяр Юрій, № 2 Барчук Сергій, № 13 Дейнега Олексій, № 4 Іващенко Олександр (№ 19 Грошев Олександр, 70 хв.), № 5 Шумило Ігор, № 20 Пелюк Дмитро, № 7 Заводян Андрій (№ 14 Козлюк Андрій, 82 хв.), № 15 Бондар Олександр, № 9 Бесараб Олександр, № 10 Зеленцов Ігор (к), № 11 Рябцев Денис.
Запасні: № 12 Іськов Сергій, № 18 Піддубний Максим, № 3 Карабан Віктор.
Тренер: Слободенюк Володимир.
Президент клубу: Борецький Володимир Іванович.

„Дорожник”: № 1 Мирончук Олександр, № 2 Агафонов Денис, № 3 Мухин Володимир (№ 16 Ільчук Юрій, 77 хв.), № 44 Гаврилюк Петро, № 5 Кальбах Дмитро, № 6 Камінський Ігор, № 7 Киришун Роман, № 8 Іщук Дмитро (№ 9 Прокопенко Віталій, 49 хв.), № 11 Гвоздь Сергій, № 10 Хмара Олег, № 20 Шуневич Олександр.
Запасні: № 31 Булгаков Олександр, № 14 Куделькін Дмитро, № 15 Толничин Олександр.
Тренер: Прокопенко.

Голи: № 13 Дейнега Олексій (45 хв.), № 10 Зеленцов Ігор (к) (56 хв.), № 5 Шумило Ігор (80 хв.) – № 10 Зеленцов Ігор (к) (64 хв. у свої ворота).

Попередження: № 13 Дейнега Олексій, № 5 Шумило Ігор, № 20 Пелюк Дмитро, № 7 Киришун Роман, № 6 Камінський Ігор, № 20 Шуневич Олександр.

Гра із будь-якою із житомирських команд – це завжди принципово для Бердичева. А ще, коли приїжджає команда, яка єдина відібрала у бердичівлян три очки, коли це команда із когорти лідерів, то кращого подразника, щоб показати себе перед гостями, а насамперед – перед своїми вболівальниками, нашим хлопцям й годі чекати.

До перелічених вище факторів, можливо, зіграла роль у позитивному і бойовому настрої господарів п’ятихвилинна затримка гостей, які з невідомих причин відмовлялися виходити на поле, де їх вже зачекалися і судді, і гравці-суперники. Це вже схоже на якусь епідемію – усі команди бояться грати у Бердичеві і ховаються у прямому розумінні слова: то приїжджають лише на третій раз, то після кількох спроб так і не доїжджають, а доїхавши, відмовляються виходити на поле.

А боятися їм справді є чого. Як зазвичай буває у домашніх іграх, ФК „Бердичів” з перших хвилин від свистка судді про початок матчу розпочали активно, планомірно розхитуючи оборонні редути житомирян. Флангові атаки чергувалися із проходами по центру воріт. Однак до серйозної загрози активність господарів майже не призвела. Крім моменту, коли м’яч після рикошету в півметра розминувся із стійкою воріт. Житомиряни, витримавши стартовий натиск господарів, поступово перевели гру у центр поля і завдали своїх перших небезпечних ударів. Спочатку сильний постріл низом став здобиччю Юрія Мазяра, а згодом інший, не менш сильний удар, пройшов повз ворота. Надалі протягом тайму і до його закінчення гра тривала у середині поля, де боротьба за м’яч відзначалася жорсткістю, принциповістю, а часто зайвою емоційністю і навіть жорстокістю. Не дивно, що в першій половині зустрічі обидві команди встигли отримати не одного гірчичника. Така гра є незвичною для бердичівського уболівальника, який звик, що свої хлопці „виносять” суперника у перші двадцять-тридцять хвилин. Можливо, гравці ще не відійшли від літньої відпустки, хоча вже зіграно два матчі, а можливо, і скоріш за все так воно і є, позначається рівень команд, що завітали до нас у гості в останні два тижні. За такої гри, впертої і бойової, але „без воріт”, навіть промайнула думка, що гра так і завершиться – нулем на уявному табло. Однак на допомогу прийшли вміло виконані стандарти у виконанні, в основному, господарів поля. Спочатку Ігор Шумило вміло закрутив шкіряного зі штрафного по центру воріт, однак м’яч опустився за сіткою воріт. А згодом, після кількох „тренувальних” кутових, та ж сама п’ятірка бердичівлян виконав зразкову подачу від лівого кутового прапорця і Олексій Дейнега з лінії воротарського просто розстріляв головою низенького житомирянина Олександра Мирончука. ГОООЛ!!! Гол-красень! Так і промайнула думка: повтор будь-ласка! Від таких голів отримуєш справжню футбольну естетичну насолоду. А за хвилину й пролунав свисток судді на перерву.

А початок другого тайму ледве не став шоком для бердичівлян. Розіграш м’яча із центру поля завершився стрімким проходом Олександра Шуневича лівим флангом. Форвард „Дорожника” на швидкості обійшов одного захисника, виграв пів корпусу у іншого, увійшов у штрафний майданчик і завдав потужного удару, що вже на п’ятнадцятій секунді другої половини поєдинку струсонув хрестовину воріт і серця уболівальників. Але це було тільки прелюдією до чудової футбольної симфонії, яку команди продемонстрували у другому таймі. Атаки команд змінювалися одна за одною. У житомирян активністю і вдалими діями відзначалися той таки двадцятий номер Олександр Шуневич і особливо сімка – Роман Киришун: високий, однак з непритаманною таким гравцям доброю технікою, а також із чудовими баченням поля і передачею. Натомість у бердичівлян виділялися вдалими діями Пелюк Дмитро, Заводян Андрій, Бесараб Олександр, капітан Ігор Зеленців і справжній боєць та герой кожного матчу – Ігор Шумило. Саме він створив диво, що призвело в результаті до другого голу. Виборовши м’яча у центральному колі на половині суперника, він опинився віч-на-віч не менше, ніж із сімома житомирянами, а усі партнери, як на зло, позаду. О зробить у таких випадках 90% футболістів? Розвернуться і шукатимуть партнерів. Але не Ігор! Не даючи м’ячу опуститися на землю, він обігрує одного, другого, накручує третього, надурив фінтом четвертого, обіграв п’ятого – фантастика! Інших слів не підібрати! Опинившись за декілька миттєвостей на лівому фланзі, Ігор виконує простріл, який партнери, перебуваючи практично лише перед одним воротарем, зобов’язані були завершувати результативно, але вагання із ударом і м’яч захисники вибивають праворуч, де в боротьбі за шкіряного одразу порушують правила. Навіс від бокової лінії з правового флангу і найспритнішим виявився Ігор Зеленцов, який переправив м'яч у дальню дев'ятку! ГОООООЛ!!! 2:0!!! Чудовий результат і гідний реванш! А черговий авторитет в нокауті!

Житомиряни завелися не на жарт. Гра із жорсткої переросла у жорстоку, навіть вбивчу боротьбу. На полі посипалася лайка, тиск і погрози на адресу судді. Й в одному із епізодів, коли при виконанні гостями штрафного з лівого флангу боковий суддя зафіксував положення поза грою одразу у кількох дорожників, проте останні встигли забити м’яча у ворота, вся команда кинулася на бокового. Якби не запасні гравці ФК „Бердичів”, що заступилися за слугу Феміди, то останньому довелося б шукати заміну. А що ж наші хоробрі правоохоронці? Саме вони мали бути на місці Іськова і компанії. Наряд із двох чоловік спокійнісінько лузали насіння у іншому кінці стадіону. А тому після відверто не найкращої здачі нормативу із стометрівки їх присутність вже виявилася непотрібною.

Ще більше загострив гру гол у ворота бердичівлян. При виконанні штрафного із правого флангу нападу житомирян не порозумілися Юрій Мазяр і капітан Ігор Зеленців. Обидва пішли на м’яч, причому Ігор рухався спиною до воріт, однак воротар, який в таких моментах зобов’язаний кричати: „Я!”, „Мій!”, чомусь промовчав, а капітан, вважаючи, що Юра залишився на місці, скинув м’яч у ... пусті ворота. Ось так Зеленцову „пощастило” відзначитися у матчі двічі – і в різні ворота. Хоча в протоколі матчу, як автора третього голу, чомусь стоїть ім’я Камінського Ігоря.

Житомиряни кинулися рятувати очко всією командою. А бердичівляни не могли не скористатися таким вільним простором. І Ігор Шумило чудовим ударом оформив свій 12-ий гол у Чемпіонаті!

Складне випробування! Прекрасний результат! Гідний реванш! Крокуємо далі – до золота!

Криця

Світлини з гри: